ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
27.02.07р. | Справа № А36/98-07 |
За позовом Кредитної спілки Дніпропетровщини, м.Дніпропетровськ
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, м.Київ
про скасування рішень №5917-Л від 25.12.2006р., №238/10/1 від 05.05.06р.
Головуючий суддя Кожан М.П.
Суддя Ліпинський О.В.
Суддя Добродняк І.Ю.
Секретар судового засідання Гриценко О.І.
Представники:
Від позивача: Фундеряка Т.А. довіреність від 01.09.2006р., Каспаров О.Е. паспорт АК187082 від 06.05.1998р.( протокол № 1 від 26.04.2004р.).
Від відповідача: Мельник А.В. довіреність № 903/12 від 31.01.2007р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить винести постанову суду про скасування рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №5917-Л від 25.12.06р.; винести постанову суду про скасування рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №238/10/1 від 05.05.2006р.
Відповідач у запереченні на позовну заяву пояснив, що проти позову заперечує.
В судовому засіданні 06.02.2007р. оголошувалась перерва.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до частини другої Стаття 26 Закону України «Про кредитні спілки»нагляд за діяльністю кредитних спілок здійснює Уповноважений орган згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інші державні органи відповідно до їх компетенції.
Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента від 4 квітня 2003 року N 292/2003 (далі - Положення) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції: здійснює нагляд за діяльністю кредитних спілок.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 28 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі —Закон) уповноважений орган у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1.1 Положення про застосування Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.03 № 125 (далі - Положення про застосування заходів впливу), порушення законодавства про фінансові послуги - протиправна дія чи бездіяльність юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, яка посягає на встановлений порядок надання фінансових послуг. Відповідно до статті 27 Закону та пунктом 3 Положення одним з основних завдань Уповноваженого органу, тобто Держфінпослуг, в межах її повноважень є захист прав споживачів фінансових послуг (в даному випадку послуги у сфері надання кредитів), шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.
5 травня 2006 року Відповідач, в особі директора Департаменту нагляду за кредитними установами Оленчика А.Я., розглянувши акт про порушення від 5 квітня 2006 року за №229/10 щодо Позивача, виніс рішення про застосування щодо нього заходу впливу, а саме, Розпорядження про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги № 238/10/1 (далі-Рішення від 05.05.06 №238/10/ 1).
У Розпорядженні № 238/10/1 зазначено, що Позивачем було порушено ряд вимог Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 16.01.04 № 7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.04 за № 148/8747 (далі - Положення про фінансові нормативи), вимоги Закону України „Про кредитні спілки" та Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", вимог Порядку складання та подання звітності кредитними спілками та об'єднаними кредитними спілками до Держфінпослуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 25.12.03 № 177, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.04 за № 69/8668 та вимоги Положення про застосування заходів впливу і зобов'язано Позивача привести свою діяльність у відповідність до вимог Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок та привести у відповідність до вимог чинного законодавства свої внутрішні положення та подати їх до Держфінпослуг у термін до 31.05.2006р.
Позивач просить скасувати вказане розпорядження з тих підстав, що він не отримував його у встановленому законом порядку. Крім того, позивач зазначає, що незаконними є вимоги відповідача, викладені у спірному рішенні щодо зобов'язання Позивача привести свою діяльність у відповідність до вимог Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок та привести у відповідність до вимог чинного законодавства свої внутрішні положення оскільки частину із встановлених перевіркою порушень законодавства позивачем було усунуто до винесення спірного рішення.
Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вказане рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і терміни його отримання не вплинули на його відповідність діючому законодавству при його прийнятті.
Крім того, є такими, що відповідають діючому законодавству вимоги відповідача, викладені у спірному розпорядженні щодо зобов'язання Позивача привести свою діяльність у відповідність до вимог Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок та привести у відповідність до вимог чинного законодавства свої внутрішні положення, оскільки відповідно до ст.. 5 Закону України «Про кредитні спілки» Кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
25.12.2006р. відповідачем було прийнято рішення № 5917-Л відповідно до якого відповідач вирішив тимчасово зупинити дію ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, видану Кредитній спілці Дніпропетровщини.
Крім того, позивача зобов’язано усунути встановлені порушення шляхом подальшого дотримання вимог Порядку складання та подання звітності кредитними спілками та об'єднаними кредитними спілками до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 25.12.03
№ 177, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.04 за№ 69/8668 та привести діяльність Спілки у відповідність до вимог Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг 16.01.04 № 7, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.04 за № 148/8747, у термін до 31 березня 2007 року.
Вказане Рішення від 25.12.2006 року 5917-Л щодо Позивача Відповідач, в особі директора Департаменту нагляду за кредитними установами Оленчика А.Я., виніс розглянувши акт про порушення від 27.11.2006 року за №2108/10.
При цьому перевіркою встановлено, що:
1. Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими, безнадійними та продовженими (пролонгованими) кредитами, не перекрита сформованим резервом забезпечення покриття втрат від неповернених позичок, перевищує 10 відсотків від загальної суми заборгованості за наданими кредитами, чим порушено вимоги статті 5 Закону України «Про кредитні спілки»в частині здійснення діяльності з порушенням вимог підпункту 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3 Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг 16.01.04 № 7, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.04 за № 148/8747 (далі - Положення), та пункту 13.4 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 02.12.03 № 146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.12.03 за № 1225/8546 (із змінами та доповненнями) (далі - Ліцензійні умови), в частині недотримання Спілкою нормативу якості активів.
Час вчинення порушення: 30.09.06
2.Співвідношення нерозподіленого доходу попереднього періоду та фактично отриманих Спілкою доходів звітного періоду до суми витрат кредитної спілки, збільшених на суму доходу, спрямованого на формування резервного капіталу протягом звітного періоду та за підсумками фінансового року, доходу, розподіленого на пайові внески протягом звітного періоду та за підсумками фінансового року складає менше 100 відсотків, чим порушено вимоги статті 5 Закону України «Про кредитні спілки»в частині здійснення діяльності з порушенням вимог підпункту 3.3.1 пункту
Час вчинення порушення: 30.09.06р.
3. Спілкою не виконано вимоги розпорядження Розпорядження про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги № 238/10/1 від 05.05.06р.
4.Спілкою при складанні звітних даних за перший квартал, перше півріччя та 9
місяців 2006 року порушено вимоги статті 5 Закону України «Про кредитні спілки»в
частині здійснення діяльності з порушенням вимог підпункту 2.2.2 розділу 2 Порядку
складання та подання звітності кредитними спілками та об'єднаними кредитними
спілками до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України,
затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 25.12.03 №177, зареєстрованим у
Міністерстві юстиції України 19.01.04 за № 69/8668 (далі - Порядок), щодо складання
звітних даних не наростаючим підсумком з початку звітного періоду, чим порушено
вимоги пункту 3.1 Ліцензійних умов.
Час вчинення порушень: 25.04.06, 21.07.06, 24.10.06р.
Щодо виявлених перевіркою порушень слід зазначити наступне.
Як вбачається із змісту пояснень, наданих позивачем до Акту про порушення №2108/10 від 27.11.2006р., порушення законодавства, викладені у п.п.1, 2 та 4 акту перевірки, підтверджується позивачем та повідомляється, що ним вживаються усі можливі заходи, щодо послідовного приведення його діяльності у відповідність до вимог діючого законодавства та усунення вказаних порушень.
Крім того, у зв’язку зі здійсненням усунень порушень, виявлених вказаною перевіркою (п. 4 акту перевірки) позивачем 17.11.2006р. було надано до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України уточнені форми попередніх звітних даних.
Щодо порушення, зміст якого викладено у п.3 вказаного акту перевірки, яке полягає у невиконанні позивачем вимог Розпорядження про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги № 238/10/1 від 05.05.06р. суд погоджується із твердженням позивача щодо його безпідставності, оскільки відповідачем не наведено належних доказів щодо отримання позивачем вказаного розпорядження.
Відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Уповноважений орган застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Відповідно до ст.. 40 вказаного Закону визначено види заходів впливу, які може застосовувати уповноважений орган. Пункти 1 та 4 вказаного переліку передбачають право уповноваженого органу зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, пункт 1 цього Закону ;
При цьому, згідно ч.2 ст. 39 вказаного Закону уповноважений орган обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Таким чином, відповідачем вказане рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України за виключенням пункту 2.1.
Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про кредитні спілки» кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відповідно до ч.2 ст 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»не встановлено такого виду заходу впливу як зобов’язання порушника в подальшому дотримуватись вимог нормативних актів, в тому числі вимог Порядку складання та подання звітності кредитними спілками та об'єднаними кредитними спілками до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 25.12.03 № 177, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.04 за№ 69/8668.
У зв’язку з викладеним, в цій частині рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5917-Л від 25.12.2006р. підлягає скасуванню.
Щодо вимог стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Вказаною правовою нормою не передбачено стягнення судових витрат з відповідача - суб'єкту владних повноважень.
Крім того, суд не вбачає підстав для стягнення з Державного бюджету України судових витрат в порядку ст.. 49 КАС України в частині витрат на правову допомогу, оскільки, позивачем не надано суду акту виконаних робіт, складання якого передбачено п.6.1 Договору на надання юридичних послуг від 01.12.2006р. на виконання якого посилається позивач. Відповідно до п.1.1 вказаного договору його є представлення інтересів Кредитної спілки Дніпропетровщини у Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України при розгляді справи по акту про порушення №2108/10 від 27.11.06р.
Крім того, відповідно до п. 6.1 вказаного договору він діє до 10 січня 2006р., а додаткова угода №1 до нього укладена 05 січня 2007р., тобто вже після закінчення його дії. Таким чином, надані позивачем документи не є достатнім та належним доказом витрат, пов’язаних з оплатою допомоги фахівця у галузі права при розгляді справи у суді щодо оскарження рішень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №5917-Л від 25.12.06р. та №238/10/1 від 05.05.2006р.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5917-Л від 25.12.2006р. в частині зобовязання Кредитної спілки Дніпропетровщини усунути встановлені порушення шляхом подальшого дотримання вимог порядку складання та подання звітності кредитними спілками та об’єднаними кредитними спілками до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 25.12.03р. № 177, зареєстрованим в міністерстві юстиції України 19.01.04р. за № 69/8668.
В решті позову відмовити.
Присудити судові витрати у сумі 1грн. 70коп. з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки Дніпропетровщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя М.П.Кожан
Суддя О.В. Ліпинський
Суддя І.Ю. Добродняк
Дата складення постанови у повному обсязі- 14.03.2007р.