Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 р.                                                    Справа № 805/3688/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративний позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000694100/1747/10/28-03-41 від 11.08.2015 року про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192 753,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що позивачем було завищено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 192 753,00 грн. Зазначає, що податковим органом за порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України було винесено спірне податкове повідомлення - рішення № 0000694100/1747/10/28-03-41 від 11.08.2015 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 192 753,00 грн. Крім того зазначив, що наявне документальне підтвердження фактів здійснення підприємством господарських операцій з придбання у ДП «Донецька Залізниця» товарів/послуг, що підтверджує право підприємства на визнання податкового кредиту в травні 2015 року на суму 192 753,00 грн, відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України. Так само всі зазначені операції знайшли своє відображення у складі фінансової звітності за травень 2015 року. Тому, позивачем при формуванні суми податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2015 року виконані всі приписи п.198.2 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Перевіркою формування податкового кредиту за травень 2015 року встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 192 753,00 грн. по податковим накладним, отриманим від ДП “Донецька залізниця”, проте, обов'язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість. Недотримання наведених вище положень свідчить про відсутність підстав для включення суми ПДВ, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду. Позивачем не враховано, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов’язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов’язаннях контрагента. Податковим кодексом України встановлено прямий взаємозв’язок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковим зобов’язанням його контрагента: у разі недекларування податкових зобов’язань – відсутнє право на податковий кредит. Крім того, однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження сум до Державного бюджету України.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та з урахуванням наданих заперечень відмовити у задоволені позовних вимог.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Позивач, Приватное акціонерне товариство “Комсомольське рудоуправління” (код ЄДРПОУ 01074957, вул.. Артема,68, Ворошиловський район, м. Донецьк, Донецька область, 83000) зареєстровано в якості юридичної особи з 18.05.1998 року, номер запису: 1 266 120 0000 005275.(а.с.30-39)

Перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Позивачем до податкового органу подано податкову декларацію, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3 082 267,00 грн та суму податкового кредиту у розмірі 11 548 904,00 грн, з розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.(а.с.12-17)

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку даних позивача задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 21.01.2015 року за № 11/28-03-39/32582387, яким встановлені порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду в розмірі 192 753,00 грн за травень 2015 року (а.с.8-11)

З урахуванням висновків акту перевірки, податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0000694100/1747/10/28-03-41 від 11.08.2015 року про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192 753,00 грн по декларації за травень 2015 року.(а.с.18)

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п.198.2ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладним чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 вказано, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з вимогами пункту 1 ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 Закону № 996).

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції Законом № 996 і Положенням № 88 не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

Аналогічну позицією займає і Міністерство доходів і зборів України у листі від 26.02.2014 № 4132/5/99-99-19-03-02-16.

Здійснення господарських операцій позивача з контрагентом підтверджуються наступними документами.

Судом встановлено, що між позивачем та ДП “Донецька залізниця” був укладений договір № Д/КМЦ-15146-прибут про виконання метрологічних робіт від 14.04.2015 року з графіком виконання метрологічних робіт, переліком робіт, протоколом узгодження вартості робіт, протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей договору.(а.с.22-26)

Факт виконання та оплати за отримані послуги підтверджується актом виконаних робіт № 20/019 від 14.04.2015 року, платіжними дорученнями банку № НОМЕР_1 від 06.05.2014 року

Для формування податкового кредиту по вищевказаним операціям ДП “Донецька залізниця” виписано позивачу податкову накладну №15/025 від 06.05.2015 року.

Суд зазначає про те, що деталізація змісту господарської операції, яка вказана у договорі позивача з ДП “Донецька залізниця” та акті виконаних робіт, платіжне доручення про сплату наданих послуг, повністю розкриває зміст господарської операції та ідентифікацію активів з нею пов'язаних.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

За таких обставин, податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від наявності чи відсутності його контрагентів за юридичною адресою, від звітування чи фактичної сплати останніми податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, в т.ч. і персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов’язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит на підставі наступного.

Так, згідно п.п.201.9 ст.201 ПК України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємство – постачальник є платником податку на додану вартість та не звільнений від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, Податковий кодекс України не містить.

Оскільки, на підтвердження виконання договору з контрагентом позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому числі податкову накладну, платіжне доручення, акт виконаних робіт, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду в розмірі 192 753,00 грн за травень 2015 року з податку на додану вартість, яка полягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету по взаємовідносинам позивача з ДП “Донецька залізниця”.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”, “Булвес” АД проти Болгарії”, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв’язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000694100/1747/10/28-03-41 від 11.08.2015 року про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192 753,00 грн, винесено безпідставно та необґрунтовано, у відповідності до чого є протиправним.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того суд зазначає, що зміст постанови суду має виходити з потреби захисту прав, свобод та інтересів позивача у цій сфері, у відповідності до чого суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку, визнавши податкове повідомлення-рішення протиправним, є скасування спірного податкового повідомлення –рішення.

У відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства судовий збір, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000694100/1747/10/28-03-41 від 11.08.2015 року про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2015 року у розмірі 192 753,00 грн.

Стягнути з Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління” (код ЄДРПОУ 01074957, вул.. Артема,68, Ворошиловський район, м. Донецьк, Донецька область, 83000) судовий збір в сумі 385 (триста вісімдесят п’ять) грн 51 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Христофоров А.Б.