КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

         Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

         головуючого:                          Бєлової Л.В.

         суддів:                                      Мамчур Я.С.

                                                           Бараненко І.І.

         при секретарі:                          Бондар  С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1  на  постанову  Господарського  суду Чернігівської  області  від 06  грудня 2007 року  у справі  за  позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_2, ОСОБА_3  про  визнання  недійсним  господарського  зобов'язання, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2007 року ОСОБА_1  (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася  до  Господарського  суду  Чернігівської  області  з  позовом  до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2, ОСОБА_3), в  якому просила визнати недійсним господарське зобов'язання (договір) підряду № 123/89  від 11 жовтня 2005 року на  загальну суму - 36 499,25 грн., у  тому  числі  з  урахуванням  суми  ПДВ  в  розмірі 6 083,21 грн.

Свої вимоги мотивує необхідністю застосування до спірних  правовідносин положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, посилаючись на наявність  умислу  відповідача-2 на укладення угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Вказана обставина, на думку позивача, підтверджується рішенням  Голосіївського районного  суду  м. Києва  від 04.04.2007 року, постановленим у цивільній  справі № 2-1719/07, яким було визнано недійсними Статут  ОСОБА_3 з  моменту  його  реєстрації та  свідоцтво  платника  ПДВ  з  моменту  його  видачі.

Постановою  Господарського  суду  Чернігівської  області  від 06 грудня 2007 року в  задоволенні  позову ОСОБА_1, відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого ним  позову в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що  мають значення для справи, а  висновки суду не відповідають обставинам вказаної справи. Зокрема, апелянт  посилається  на те, що  в  матеріалах  справи містяться  необхідні  докази, які  доводять  причинно-наслідковий  зв'язок між  визнанням  недійсним  статутних  документів ОСОБА_3 та характером мети  спірного  господарського  зобов'язання, яке  укладено  з  метою, завідомо  суперечною  інтересам  держави  і  суспільства.

У судовому засіданні 14.05.2009 року представником ОСОБА_1 подано клопотання, в якому позивач змінив свої апеляційні вимоги та просив:

- скасувати постанову господарського суду Чернігівської області від 06.12.2007 року та провадження по справі закрити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, а провадження по справі - закрити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позову заяву без розгляду або закрити провадження по справі.

Як  вбачається  з  матеріалів  справи, між  ОСОБА_2 (Замовник) та  ОСОБА_3 (Підрядник) було укладено договір підряду № 128/13  від 16.12.2005 року, за  умовами  якого Підрядник  зобов'язувався  на  свій  ризик, власними  силами  та  силами  інших спеціалізованих організацій, виконати ремонт підкранових колій турбінного  відділення  із  матеріалів  Замовника, в  об'ємах, визначених кошторисом, а  Замовник  зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість за умовами, вказаного договору (п.п. 1.1. Договору) (а.с.7-9).

Згідно  кошторису, вартість  виконаних  робіт складала 47 910,43 грн., в  тому  числі  з  урахуванням  податку  на  додану  вартість  в  розмірі - 7 985,07 грн. Розрахунки за  виконані  роботи здійснювалися Замовником в безготівковій  формі, шляхом поетапного перерахування  грошових  коштів на  поточний  рахунок  Підрядника (п. 3.2 Договору).

Крім того, факт виконання робіт підтверджується  податковою  накладною  № 14  від 31.01.2006 року на  загальну  суму 47 910,43 грн. (з урахуванням податку на додану  вартість  в  розмірі 7 985,07 грн.)  та  актом  прийому  виконаних  робіт за  січень 2006 року, копії  яких  містяться  в  матеріалах  вказаної  справи (а.с. 11).

Відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2007 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_4 задоволено: визнано недійсним статут ОСОБА_3 з моменту реєстрації, а саме з 08.11.2004 року, визнано свідоцтво платника податку на додану вартість № 37092895, виданого 17.12.2004 року - недійсним з моменту видачі (а.с. 13-14).

Даючи  правову  оцінку  обставинам  вказаної  справи колегія  суддів  вважає  зазначити  наступне.

На момент укладання договору ОСОБА_3 перебувало на обліку як платник податків, тобто мало необхідну загальну та спеціальну правоздатність.

Судова колегія знаходить правомірним висновок суду першої інстанції, що наявність умислу не може бути підтверджена лише вироком районного суду, оскільки предметом дослідження у такій справі було фіктивне підприємництво лише одного із засновників ОСОБА_3 ОСОБА_5, а не визнання недійсним Статуту підприємства та, тим більше, не наявність протиправного умислу у ОСОБА_3  на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про недоведеність направленості оскаржуваної угоди на досягнення мети, що нібито завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, зважаючи на наступне.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про недоведеність направленості оскаржуваної угоди на досягнення мети, що нібито завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, зважаючи на наступне.

Із матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів вини у формі умислу

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов спірного договору було виписано податкові накладні № 25 від 30.11.2005 року (а.с. 11), та складено акти прийому виконаних робіт за листопад 2005 року (а.с. 10).

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати укладену відповідачами угоду недійсною, є правильним, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ОСОБА_3 є наявністю протиправного умислу у підприємства.

            Проте, відмовляючи в задоволенні позову, Господарський суд Чернігівської області не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.          

Питання недійсності господарських зобов'язань та застосування відповідних санкцій врегульовані Цивільним законодавством України.

   Положеннями статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним по зазначених позивачем підставах  судовому розгляду не підлягають.

 У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

 Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Таким чином, судова колегія знаходить за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним господарського зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 157, 198, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  на  постанову  Господарського  суду Чернігівської  області  від 06  грудня 2007 року - задовольнити.

Постанову Господарського  суду Чернігівської  області  від 06  грудня 2007 року - скасувати.

Провадження по справі закрити.  

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.