КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-15169/08 Головуючий у І інстанції Соколов О.О.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Літвіної Н.М.,
суддів Маслія В.І.,
Хрімлі О.Г.,
при секретарі Овчіннікові А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини невиплаченої грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2008 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом про стягнення з відповідача невиплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки в розмірі 3147, 18 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є учасником війни та, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, проте відповідачем зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі.
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача виплатити позивачу разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 1 175,18 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за 2005-2006 роки.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням, яке міститься в матеріалах справи.
Статтею 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) та Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30), учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені Закони України в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем разова грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 КАС України, без поважних причин.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачів грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Проте, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статтей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що державою було в повному обсязі виконано свої обов»язки по виплаті вказаної допомоги позивачу за 2007 рік.
Відповідно до ст. 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2008 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини невиплаченої грошової допомоги - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: