ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2009 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., при секретарі Бережній Т. В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду с. м. т. Юр"ївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Юр"ївському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої виплати щомісячної соціальної допомоги до пенсії за віком згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2008 роки, зобов"язання в подальшому нараховувати щомісячну соціальну допомогу до пенсії за віком як дитині війни,
Встановив:
у березні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Юр"ївському районі Дніпропетровської області, в якому зазначав, що народився 16 травня 1942 року та відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога (підвищення до пенсії) в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, оскільки така щомісячна соціальна допомога (підвищення до пенсії) протягом 2006-2008 років позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась просив суд поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача щодо не нарахування та не виплати соціальної державної допомоги до пенсії як дитині війни неправомірними, стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року у розмірі 3891,90 грв. та зобов"язати відповідача в подальшому при нарахуванні пенсії нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
До почату судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, при цьому позивач позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, надавши відповідні заперечення проти позову (ас. ас. 26, 27-29, 42, 46), у зв"язку з чим судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі письмових матеріалів.
В запереченнях, що надійшли від відповідачі по справі ( ас. ас. 27-29 ), останній просить позовні вимоги позивача залишити без задоволення посилаючись на наступне: -так, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що діяла в редакції 2006-2007 років, передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, проте дію цієї статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-1У "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 року № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" , при цьому відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Окрім того, Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261, відповідно до п. 15 якого Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через створені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Пункт 9 вищезазначеного Положення передбачає виключний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Так, ст. 7 Закону України "Про
соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. У зв"язку з даним вимоги позивача про виплату йому підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 3891,90 грв. суперечать нормам діючого законодавства. Також відповідач зазначив, що законодавець чітко визначив, що мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України" Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Виплата підвищення пенсії, яку отримує позивач як дитина війни, не передбачено Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", а отже його розрахунок не може здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Окрім того, в самому Законі "Про соціальний захист дітей війни" не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус дитини війни і до теперішнього часу жоден нормативно-правовий акт не містить визначення розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Окрім того, відповідач зазначив, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 27.03.2009 року не дотримався річного строку звернення до адміністративного суду щодо стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з січня 2006 року по січень 2008 року в сумі 3891,90 грв., у зв"язку з чим на підставі ч.І ст. 100 КАС України наполягав на відмові позивачеві в задоволенні адміністративного позову, у зв"язку з пропуском строку для звернення до суду.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав:
- в судовому засіданні встановлено та підтверджено копією паспорта позивача, що ОСОБА_1 народився 16 травня 1942 року (ас. ас. 6,7), при цьому відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачеві надано статус дитини війни, що підтверджено копією пенсійного посвідчення № 112824 від 15.09.1997 року, в якому міститься відмітка "Дитина війни", (ас. 8).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1 У, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року № 3367-1У, внесено до Закону України від 20.12.2005 року № 3235-1У "Про державний бюджет України на 2006 рік" такі зміни: пункт 17 статті 77 виключено, статтю 110 викладено в такій редакції " установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. ОСОБА_2 України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік " від 19.01.2006 року № 3367-1У неконституційним не визнавався , при цьому Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни". Тому, правові підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання провести нарахування та виплату соціальної допомоги в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2006 рік відсутні, тобто , в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог за 2007 рік, то вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав:
- рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6- рп / 2007 у справі "Про соціальні гарантії громадян" положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"; яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнано не конституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.І ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок- 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня - 380 грв., з 01 квітня - 387 грв., з 01 жовтня 395 грв..
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 01 січня - 380 грв., з 01 квітня- 406 грв., з 01 жовтня-411 грв..
При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України" Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п"ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грв. 06 коп. та 415 грв.,11 коп..
Таким чином, прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність складає : з 01 січня 2007 року - 380 грв., з 01 квітня 2007 року - 410,06 грв., з 01 жовтня 2007 року -415,11 грв..
Отже, з моменту втрати чинності пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", відновилася дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому відповідач з цієї дати повинен був нараховувати та виплачувати позивачу зазначену соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної* пенсії за віком.
Не зважаючи на таке правове положення, яке є з 09 липня 2007 року, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу, як дитині війни, соціальну допомогу в зазначеному розмірі за вказаний період.
У зв"язку з наведеним, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати соціальної допомоги позивачеві в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , як дитині війни, необхідно визнати протиправними. З метою відновлення порушених прав позивача необхідно зобов"язати відповідача з 09 липня 2007 року провести такі нарахування та виплатити соціальну допомогу по 31 грудня 2007 року.
За період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позовні вимоги задоволенню не підлягають. На цей період були чинними положення пункту 12 статті 71 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено дію статті 6 Закону. Суд не може застосувати при вирішенні цього спору не діючу правову норму.
Також підлягає частковому задоволенню позов щодо вимог за 2008 рік.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-17 внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу 11 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-У1. Конституційний Суд України своїм рішенням визнав такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу 11 " Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу 111 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ", визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв"язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (підпункт 2 пункту 41 розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ), редакція зазначеної статті, що існувала до 01 січня 2008 року, втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 " Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах : з 22 травня 2008 року- 48,10грв., з 01 липня 2008 року - 48,20 грв., з 01 жовтня 2008 року - 49,80 грв. в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до відомостей наданих відповідачем, що містяться в матеріалах справи (ас.45 ), позивачеві, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2008 році виплачено 579,30 грв, а саме : з 01.01.2008" року - 47 грв., з 01.04.2008 року- 48,10 грв., з 01.07.2008 року- 48,20 грв., з 01.10.2008 року- 49,80 грв..
Разом з тим, статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 01 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2008 року - 470 грв., з 01 квітня 2008 року - 481 грв., з 01 липня 2008 року - 482 грв., з 01 жовтня 2008 року- 498 грв.. Таким чином, підвищення дітям війни до пенсії у 2008 році виплачувалось органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій відповідача в порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
За період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в цей період діяв ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а стаття 6 Закону була в новій редакції, тобто правової норми про виплату соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни не було. Суд не має повноважень застосовувати неіснуючу норму права.
Таким чином, відповідача слід зобов"язати здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України »Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , з урахуванням фактично виплачених сум підвищення до пенсії у 2008 році, виходячи з встановленого відповідними законами розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Одночасно суд зазначає, що позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за період 2006-2008 роки у сумі 3891,90 грв. Проте в даному випадку суд не має можливості вирішити таку позовну вимогу та не визначає конкретного розміру доплат підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року таз 22.05.2008 року по 31.12.2008 року , оскільки при цьому судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру пенсії позивача, що стане підміною функцій УПФУ, що не припустимо відповідно до чинного законодавства, так як перерахунок пенсії належить до обов'язків компетентних органів Пенсійного фонду України які і зобов"язані самостійно здійснити таке нарахування.
Посилання відповідача в своїх запереченнях проти позову на відсутність коштів в
бюджеті Пенсійного Фонду України для забезпечення зазначених виплат (бюджетних
асигнувань), суд до уваги не приймає, оскільки органи державної влади не можуть
посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які
встановлені ст. 46 Конституції України та ст! 6 Закону.
Так, виходячи з вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни. При цьому слід виходити з правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання конституційності положень Законів України про Державний бюджет України у частині обмежень пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства, мають право окремі категорії громадян.
Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України ), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.З ст. 46 Конституції України), тому звуження змісту і обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення, відповідно до п. 31 ч.І ст. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України, надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України) - згідно Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг і компенсацій.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до вимог ч.І ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.2000 року, користування будь-яким правом, яке визнане законом, повинно бути забезпечено виконанням без будь-якої дискримінації.
Тому при розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
У зв"язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону на думку Уряду України, превалюювали як Іех зресіаііз.
Суд не прийняв до уваги позицію Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 Рішення Кечко проти України).
Відповідно до ч.З, ч.4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний Фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Що стосується доводів відповідача, в запереченнях проти позову , про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат , пов"язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача і в подальшому при нарахуванні пенсії нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак, в даній частині вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав: так, згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право,а не те, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В позовній заяві позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на те, що його законі права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того про належні йому , як дитині війни, виплати позивачеві повідомлено не було, при цьому про порушення своїх прав позивачеві стало відомо після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, у зв'Язку з ухваленням Конституційним судом України 09.07.2007 року відповідного рішення. Зокрема, в обгрунтування своїх вимог позивачем надана до суду копія газети "Товариш" № 12 за лютий місяць 2009 року в якій опублікований зразок адміністративної позовної заяви про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни та висвітлено дане питання (ас. ас. 43-44).
Суд знаходить, що доводи позивача про пропущення ним строку звернення до суду є обгрунтованими, при цьому вважає, що така вимога підлягає частковому задоволенню за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, так як строк для звернення до суду пропущено за вказаний період з поважних причин, виходячи з того, що позивач подав позовну заяву, обчислюючи строк позовної давності, з моменту коли йому стало відомо про порушення його прав та законних інтересів, при цьому суд зауважує, що позивач мешкає у невеликому районному центрі, є особою похилого віку, тому цілком імовірним є те, що про порушення своїх прав, а також рішення Конституційного Суду України йому стало відомо протягом тривалого часу з моменту його прийняття після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, а зокрема газеті "Товариш".
За період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року суд не вбачає порушення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії за вказаний період, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Керуючись ст. 22 Конституції України, ч.І ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04. 11. 2000 року, Законом України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Законом України "Про соціальний захист дітей війни" , Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ст. ст. 2, 17, 18, 100, 122, 158-164,167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Юр"ївському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої виплати щомісячної соціальної допомоги до пенсії за віком .згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2008 роки, зобов'язання в подальшому нараховувати щомісячну соціальну допомогу до пенсії за віком як дитині війни -задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як такий, що є пропущений з поважних причин за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Юр»ївському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , як дитині війни , за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Юр»ївському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України »Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня
2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Юр»ївському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України »Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня
2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , з урахуванням фактично
виплачених сум підвищення до пенсії.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Юр»ївському районі Дніпропетровської області відмовити за необґрунтованістю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Юр'твський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Юр"ївський районний суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 19.05.2009 року
Суддя С.О. Маренич