Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.06.2012 Справа №2-9383/11
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої Тихої І.М.,
при секретарі Матрифайло І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної
контори про визнання недійсним договору дарування, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2, третьої особи –Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору дарування квартири АДРЕСА_1, згідно умов якого 19.04.2011 року вона подарувала своїй доньці ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що уклала угоду під впливом тяжких обставин, якими є її похилий вік та стан здоров”я, а також обману зі сторони відповідачки, яка обіцяла її доглядати, проте, після укладення угоди залишила її одну проживати у квартирі, а сама поїхала за місцем свого постійного проживання у м.Київ, в зв”язку з чим тому просить визнати угоду недійсною.
Після відкриття провадження у справі позивачка доповнила позов вимогою про те, що вчинила договір дарування також під впливом помилки що правової природи правочину та його змісту, посилаючись на те, що є людиною похилого віку, їй виповнилось 86 років, є інвалідом другої групи, має поганий слух та зір, тяжко хворіє, а тому не могла розуміти юридичної природи правочину, прав та обов”яків, які з нього слідують, оскільки вона залишилась без житла, а за своїм станом здоров”я потребує стороннього догляду, договору не читала, перед його укладенням договору перебувала у лікарні з 31.03.20011 року по 8.04.2011 року, а тому підписуючи договір не могла в повній мірі усвідомлювати його наслідків.
В судовому засіданні позивачка та його представник повністю підтримали позовні вимоги та попросили суд їх задовольнити, посилаючись на викладені ним в заяві мотиви.
Відповідачка у суді проти задоволення позову заперечила, пояснивши, що при підписанні договору матір повністю усвідомлювала йог зо наслідки, будь-якого тиску на неї не чинила, нотаріус повністю роз”яснила його наслідки. А тому просить у задоволенні позову відмовити..
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_3 державна нотаріальної контори, не направила до суду свого представника, проте, від нотаріуса ОСОБА_5, яка посвідчувала оспорюваний договір, до суду надійшла письмова заява, у якій вона зазначила, що при посвідченні договору дарування нею був роз”яснений дарувальниці його зміст та всі наслідки, зокрема, перехід права власності на ОСОБА_2
Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі встановив такі факти:
19.04.2011 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру №17, що знаходиться в будинку № 11 по вул.Макаренка в м.Тернополі, що підтверджується договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за № 343.
Як вбачається зі змісту договору дарування в зв”язку з хворобою дарувальника він був вчинений на дому в м.Тернополі, вул.Карпенка,11/17.
Сторонами договору є мати та донька, що підтверджується свідоцтвом про народження відповідачки, копія якого міститься в матеріалах справи.
Позивачка ОСОБА_4 народилася 28.09.1926 року, що стверджується паспортом громадянки України. Таким чином, на день підписання договору дарування вона досягла 86 річного віку.
З довідки № 138 від 6.03.2012 року, виданої головним лікарем міської комунальної лікарні № 3, вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку з приводу атеросклеротичного кардіосклерозу , артеріальної гіпертензієї, кальцинозу кільця мітрального клапана 2 ступеня, нефросклерозу, легеневої недостатності, післяопераційних рецедивних вентральних невправимих гриж, двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості, незрілої катаракти обох очей з гостротою зору, 03/0,2 який не корегується.
Зі змісту договору дарування та з листа нотаріуса ОСОБА_5 №298/01-16 від 14.06.2011 року, яка його посвідчувала, слідує, що остання роз”яснила дарувальниці наслідки укладення договору дарування, перехід права власності на квартиру від неї до обдаровуваної.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Недодержання стороною(сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною 1-3,5-6 ст.203 ЦК України є підставою недійсності правочину.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов”яків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, вставлених законом ( ч.1 ст.229 ЦК України). Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в обману щодо обставин, які мають істотне значення ( ч.1 ст.229 УЦК України) , такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Також постанова Пленуму Верховного суду України в пунктах 19,20 та 23 вказує на те, що обставини, щодо яких помилилась сторона правочину( ст.229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин вважається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення другої сторони в обману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в обману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК України не застосовують щодо односторонніх право чинів.
Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалась. Такими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім”ї та родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Враховуючи вищенаведені норми закону та вказівки Верховного суду України, суд вважає, що оскільки договір дарування є одностроннім правочином, його не можна розглядати його в контексті вимог ст.ст.229,230 ЦК України, так само як і в контексті вимог ст.333 ЦК України, оскільки позивачка вказує на те, що вчинила його не добровільно, а під впливом помилки та обману.
Покази свідка ОСОБА_6, яка не була присутня при нотаріальному посвідченні договору, та пояснила суду, що березні 2011 року незадовго до укладення договору дарування відвозила позивачку в лікарню, суд до уваги не приймає, оскільки дарувальниця є людиною похилого віку , в зв”язку з чим може мати незадовільний стан здоров”я.
Покази свідока ОСОБА_7, яка також є донькою позивачки та показала, що хоча і не була свідком підписання оспорюваного договору дарування, проте, як донька може під присягою про кримінальну відповідальність підтвердити те, що вони з сестрою не залишать матір одну , наймуть доглядальницю, яка б допомагала матері також суд до уваги не приймає, оскільки вони не впливають на вирішення спору по суті.
Достатніх доказів того, що хвороби, перелічені у довідці № 138 від 6.03.2012 року, виданої головним лікарем міської комунальної лікарні № 3 при укладенні договору, чи її похилий вік, а саме взаємозв”язку між ними та укладенням договору дарування, що могло призвести недійсності договору дарування у відповідності до вимог ст.203,229,230,233 ЦК України, в судовому засіданні не здобуто та позивачкою не представлено.
Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10,60,213,215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 233 ЦК України, суд,–
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_8