Справа №1416/8061/12 28.10.2015 28.10.2015 28.10.2015

Провадження №22-ц/784/2336/15

Справа № 1416/8061/12

Провадження № 22ц/784/2336/15 Головуючий в 1 інстанції - Губницький Д.Г.

Категорія: 47 Доповідач - Маляренко І.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Крамаренко Т.В., Кутової Т.З.,

За участю секретаря: Гавор В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25 вересня 2013 року

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння і користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку володіння і користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до їх часток у спільній частковій власності на будинок за цією адресою: 55/100 часток належать їй, а 45/100 частки - відповідачу, що встановлений варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16 травня 2013 року № 3494-3495. Зазначала, що ОСОБА_2 використовує для забудови господарськими спорудами більшу частку земельної ділянки від тієї, яка належить йому відповідно до частки у праві власності на будинок, що порушує її права на користування землею.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2013 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 червня 2014 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визначено порядок володіння та користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 5 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16 травня 2013 року № 3494-3495, за яким у володіння та користування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виділено земельні ділянки площами по 317, 50 кв. м із залишенням у загальному користуванні земельної ділянки площею 86, 81 кв. м. Зобов'язано ОСОБА_2 влаштувати хвіртку для його доступу з фасаду земельної ділянки, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 377, 55 грн компенсації вартості робіт й матеріалів. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.08.2015 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 червня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення Ленінським районним судом м. Миколаєва при ухваленні рішення від 25 вересня 2013 рокунорм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 21 вересня 1955 року ОСОБА_3 під забудову житлового будинку виділено земельну ділянку площею 600 кв. м. із земельної ділянки по АДРЕСА_2 із присвоєнням окремої адреси - АДРЕСА_2/1 (а. с. 17).

30 грудня 1955 року ОСОБА_3 уклала договір забудови земельної ділянки площею 600 кв. м по АДРЕСА_2/1 житловим будинком (а. с. 14-16).

Рішенням виконкому Сталінської райради від 21 липня 1957 року затверджено акт прийняття до експлуатації побудованого ОСОБА_3 житлового будинку та басейну, погребу.

Рішенням виконкому Ленінської райради від 05 квітня 1985 року ОСОБА_3 оформлено самовільно побудовану літню кухню літ. Д, сарай літ. Ж по АДРЕСА_1.

У відповідності до копії свідоцтва про право на спадщину від 10 вересня 1987 року право власності на даний житловий будинок на земельній ділянці площею 600 кв. м. у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 у рівних частках отримали ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно з договором купівлі-продажу від 22 вересня 1988 року ОСОБА_5 продала 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд ОСОБА_6

Відповідно до нотаріально посвідченої копії договору про порядок користування житловим будинком, посвідченого нотаріально 28 липня 1994 року, у користування ОСОБА_4 відійшли приміщення житлового будинку 1-4, 1-5, 1-6,1-7 загальною площею 30.4 кв. м., а також 1/2 частина погребу літ. Впд, літньої кухні літ. Д, воріт № 3, забору №4, водопровідної колонки №5, замощення № І, а в користування ОСОБА_6 відійшла частина будинку, що складається з приміщень 1-І-, 1-2. 1-3, загальною площею 27.0 кв. м, ґанок №1 та 1/2 частина погребу літ. Впд, літньої кухні літ. Д, воріт №3, забору № 4, водопровідної колонки № 5, замощення № 1.

Також цим договором визначений порядок користування земельною ділянкою, а саме: ОСОБА_4 відійшла земельна ділянка площею 233 кв. м, позначена на поверховому плані № І, де під житловими приміщеннями 43, 00 кв. м, під службовими 16, 5 кв. м, під індивідуальним користуванням 174 кв. м, а ОСОБА_6 відійшла земельна ділянка загальною площею 233 кв. м, позначена на поверховому плані № II, де під житловими приміщенням 40, 20 кв. м, під службовими приміщеннями 16, 70 кв. м, ділянка індивідуального користування 176 кв. м. Ділянка загального користування складає 134 кв. м. Даний договір зареєстрований у БТІ.

За договором № 457 від 08 серпня 1994 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 1/2 частку житлового будинку житловою площею 44, 80 кв. м. з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд по АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці площею 600 кв. м.

Рішенням виконкому Ленінського райради № 186 від 23 вересня 1994 року ОСОБА_4 дозволено побудову по АДРЕСА_1 житлової прибудови площею 7,0 х 5,0 м та нежитлової прибудови 3,0 х 8,0 м.

Рішенням виконкому Ленінської райради № 186 від 23 вересня 1994 року ОСОБА_2 дозволено побудувати по АДРЕСА_1 нежитлову прибудову 3,0 х 6,5 м, гаражу 3,5 х 6,0 м.

За договором дарування від 18 березня 1997 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_7 1\2 частину житлового будинку житловою площею 44.80 кв. м з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд по АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2004 року за ОСОБА_7 визнано право власності на самочинно побудовані сарай літ. «З» 3,27 х 3,25 м, житлову прибудову літ. А' житловою площею 15,4 кв. м, вбиральню літ. И' розміром 1,0 х 1,0 м.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2005 року у зв'язку із визнанням за ОСОБА_7 права власності на самочинно побудовані споруди рішенням того ж суду від 22 жовтня 2004 року затверджено нові ідеальні частки співвласників: за ОСОБА_7 - 55/100 частки, за ОСОБА_2 - 45/100 частки (а. с. 95).

18 жовтня 2005 року за договором дарування ОСОБА_7 подарувала 55/100 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд по АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_1

Ч.1 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Виходячи з того, що володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості незалежно користування своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно - будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої (висновки Верховного Суду

України, викладені у постанові № 6-2цс15 від 11 лютого 2015 року).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку сторони зобов'язані подати документи про надання її для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель, плодоягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.

Апелянт, вона ж позивачка, ОСОБА_1 просить, скасувавши рішення суду першої інстанції, задовольнити її позовні вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1, за варіантом № 3 судової будівельно-технічної експертизи № 3494-3495 від 16.05.2013 року.

При цьому апелянт не бере до уваги того, що даною експертизою встановлюється порядок користування, виходячи з фактичного розміру земельної ділянки, якою користуються сторони, - 635 кв. м. Експерт вказує на різницю у розмірах земельної ділянки, що надавалася під забудову первісному власнику будинку та фактичною площею, яку займають сторони.

Під забудову первісному власнику будинку ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 600 кв. м. Саме у такому розмірі земельна ділянка перейшла у користування до правонаступників ОСОБА_3, вказується у договорах про відчуження будинку та договорі про визначення порядку користування земельною ділянкою від 28 липня 1994 року. Дані про розмір земельної ділянки площею 600 кв. м., на якій розташований будинок по АДРЕСА_1, містить і технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок за вказаною адресою.

Документів про надання додаткової площі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.

Більш того, згідно із висновком зазначеної експертизи на даний час не тільки збільшилась на 35 кв.м. загальна площа земельної ділянки, але й змінилась конфігурація її меж, і визначити місце розташування надлишків площі земельної ділянки технічно неможливо.

Таким чином, визначити порядок користування спірною земельною ділянкою згідно із договором про порядок користування земельною ділянкою, посвідченим нотаріально 28 липня 1994 року, з урахуванням первинних часток співвласників неможливо на підставі вищевикладеного.

Але його неможливо визначити і в порядку, на якому наполягає позивачка ОСОБА_1, оскільки в такому випадку рішенням суду були б закріплені нові межі земельної ділянки і закріплено за сторонами право користування самовільно зайнятими надлишками земельної ділянки у 35 кв.м., що виходить за межі компетенції суду.

Згідно із висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 2000-2001 від 26.05.2014 року і поясненнями експерта, наданими в суді апеляційної інстанції, визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві, що фактично знаходиться в користуванні сторін, з урахуванням первинних часток співвласників можливо лише за умови належного оформлення самовільно зайнятої земельної ділянки (надлишків) площею 35 кв.м.

Саме до цього зводяться і висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Згідно із ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння і користування земельною ділянкою - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: