У Х В А Л А

30 жовтня 2015 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Вус С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень Верховним Судом України,

в с т а н о в и л а:

ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2015 року про відмову в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження та повернуто їй апеляційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 вересня 2015 року на підставі пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на зазначену ухвалу апеляційного суду, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачалося, що підстав для задоволення скарги немає.

28 вересня 2015 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд указаної ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК, у зв'язку з неоднаковим застосуванням однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

Однак, заява ОСОБА_1 не містила вказівки на конкретну норму або норми КПК, які, на думку заявниці, неоднаково застосовані, а на обґрунтування неоднакового правозастосування до заяви було додано рішення суду касаційної інстанції, яке не містило висновку про правильність або неправильність застосування тієї чи іншої норми права. Також у заяві ОСОБА_1 стверджувала про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, але жодного обґрунтування зазначеної підстави та вказівки на норму матеріального закону, яка неоднаково застосована, не наводила.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 2 жовтня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про невідповідність її заяви вимогам статей 448 і 449 КПК та встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - до 2 листопада 2015 року. Також заявниці було роз'яснено, що у разі, якщо зазначені в ухвалі недоліки заяви не буде усунуто в установлений строк, заяву буде їй повернуто.

19 жовтня 2015 року на виконання вимог ухвали судді Верховного Суду України надійшла уточнена заява ОСОБА_1, у якій порушується питання про перегляд ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 вересня 2015 року виключно з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК, у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. Як стверджує заявниця, касаційний суд безпідставно відмовив у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду, якою було повернуто її апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, тоді як в інших випадках прийняв рішення про скасування таких ухвал апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвалення касаційним судом протилежних за змістом рішень стало наслідком неоднакового застосування норми права, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 395 КПК, відповідно до якої апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п'яти днів з дня її оголошення. На підтвердження неоднакового правозастосування додає до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 жовтня 2015 року та від 1 квітня 2014 року. Додатково посилається на ухвали зазначеного суду від 20 квітня 2015 року, 18 травня 2015 року та від 23 червня 2015 року, а також на ухвали Апеляційного суду Харківської області від 31 липня 2015 року та 17 серпня 2015 року.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, суд виходив із того, що вона була присутня в судовому засіданні під час розгляду слідчим суддею її скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження та під час проголошення ухвали слідчого судді, але протягом п'яти днів з дня оголошення цієї ухвали з апеляційною скаргою на неї до апеляційного суду не звернулася, пропустивши встановлений пунктом 3 частини другої статті 395 КПК строк апеляційного оскарження.

У той же час зі змісту ухвали касаційного суду від 6 жовтня 2015 року, наданої для порівняння, видно, що скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження слідчий суддя розглянув без її участі, тому відповідно до вимог частини третьої статті 395 КПК ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня отримання нею копії зазначеної ухвали. З огляду на це рішення апеляційного суду щодо пропуску встановленого законом строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді було визнано необґрунтованим, що стало підставою для скасування касаційним судом ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

У кожному із зазначених випадків рішення касаційного суду ґрунтувалося на конкретних обставинах кримінального провадження, які різняться між собою, та приймалося на підставі різних норм кримінального процесуального закону: у першому випадку - на підставі пункту 3 частини другої статті 395 КПК, а в другому - на підставі частини третьої цієї статті.

Що стосується порівнюваної ухвали суду касаційної інстанції від 1 квітня 2014 року, то рішення про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції стало наслідком встановленої неповноти перевірки апеляційним судом доводів апеляційної скарги і висновку про правильне чи неправильне застосування норм статті 395 КПК не містить.

Так само не містять висновку щодо правозастосування указаної норми кримінального процесуального закону надані для порівняння ухвали касаційного суду від 20 квітня 2015 року - про витребування матеріалів кримінального провадження та від 18 травня 2015 року - про призначення їх до касаційного розгляду, оскільки зазначені судові рішення лише опосередковують рух кримінального провадження у касаційній інстанції. Копію ухвали касаційного суду від 23 червня 2015 року до заяви не долучено, що не дозволяє розглядати її як приклад для порівняння, а ухвали апеляційного суду таким прикладом служити не можуть, оскільки є результатом правозастосовної діяльності суду апеляційної, а не касаційної інстанції.

Отже, усупереч вимогам ухвали судді Верховного Суду України від 2 жовтня 2015 року щодо надання на обґрунтування доводів про неоднакове правозастосування належних прикладів судової практики ОСОБА_1 не долучила до заяви для порівняння жодного рішення суду касаційної інстанції на підтвердження неоднакового застосування однієї і тієї самої норми кримінального процесуального закону, яка міститься у пункті 3 частини другої статті 395 КПК, що позбавляє Верховний Суд України процесуальної можливості здійснити перегляд судових рішень за заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 445 КПК.

З огляду на те, що протягом установленого строку ОСОБА_1 не усунула недоліків, зазначених в ухвалі судді Верховного Суду України від 2 жовтня 2015 року, заява підлягає поверненню заявниці на підставі пункту 1 частини четвертої статті 450 КПК.

Відповідно до частини п'ятої статті 450 КПК повернення заяви на підставах, передбачених у частині четвертій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню у разі належного оформлення заяви або на інших підставах, ніж ті, які були предметом розгляду.

Керуючись статтею 450 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и л а:

заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень Верховним Судом України повернути заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України С.М. Вус