ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 р. Справа № 84850/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Любашевського В.П.
Суддів Заверухи О.Б. , Ніколіна В.В.
при секретарі судового засідання Гром В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львова справу
за апеляційною скаргою управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління МВС України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльність, скасування наказу та поновлення на посаді, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2009 року позивач - ОСОБА_1 звернулася у Львівський окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - управління МВС України в Хмельницькій області. У позовній заяві просить визнати бездіяльність відповідача щодо дотримання вимог ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України при звільненні її з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП України протиправною та визнати нечинним і скасувати наказ № 128 від 01.06.2009 року «По особовому складу начальника УМВС України в Хмельницькій області про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП України» та поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1-ї категорії сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кам’янець – Подільського МВУМВС України в Хмельницькій області з 1 червня 2009 року та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року адміністративний позов задоволено повністю. При цьому, постанова суду першої інстанції мотивована тим, що рішення про звільнення ОСОБА_1 було прийнято відповідачем не у спосіб передбачений ст.ст. 42, 49-2 ч. 1, 2 КЗпП України, тобто не на підставі аналізу документів про обставини, які дають переважне у порівнянні з нею право ОСОБА_2 на залишення на роботі, передбачене законодавством, а на підставі вже прийнятого рішення Кам'янець – Подільським міським відділом УМВС України в Хмельницькій області. Також суд першої інстанції встановив, що відповідач в підтвердження правомірності прийнятого рішення про звільнення з роботи саме ОСОБА_1, а не ОСОБА_2 надав суду копії наказів за якими нібито ОСОБА_1 притягувалася до дисциплінарної відповідальності, а саме наказу № 73 від 15 березня 2008 року начальника Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_3 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітника Кам'янець-Подільського МВ УМВС» та наказу № 427 від 01 липня 2008 року т.в.о. начальника УМВС України в
Хмельницькій області ОСОБА_4 «Про неправомірні дії працівників СГІ та РФО
Кам’янець - Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області та покарання
винних». При цьому, суд зазначив що згадані накази не доведені до відома ОСОБА_1, хоча ці накази стосуються її прав та обов’язків, зокрема її права оскаржити ці накази в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Тому спосіб винесення наказів № 73 від 15 березня 2008 року та № 427 від 01 липня 2008 року є неналежним, що суперечить положенням частини 3 ст. 57 Конституції України, яка є нормою прямої дії. Наведене стало підставою для висновку суду про те, що такі накази не є належними доказами того, що позивач притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Також суд встановив, що відповідачем порушено встановлений порядок звільнення так як ним не повідомлено позивача про наступне вивільнення у встановленому Кодексом Законів про працю України порядку.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Обгрунтвуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судом безпідставно вказано, що оскільки накази № 73 від 15.03.2008 року начальника Кам'янець-Подільського МВ УМВСУ та № 427 від 01.07.2008 року т.в.о. начальника УМВС України в Хмельницькій області не були доведені до відома ОСОБА_1, то відповідне рішення не може вважатися як таке, що прийняте відповідачем у спосіб, передбачений ст.ст.19 ч.2, 57 ч.ч.2, 3 Конституції України, та ці накази не можуть братися до уваги при вирішенні питання про переважне право на залишення на роботі. Твердження апелянта ґрунтується на тому, що в судовому засіданні 05.10.2009 року позивач ОСОБА_1 повідомила, що з наказом начальника Кам'янець –Подільського МВ УМВСУ від 15.03.2008 року № 73 вона ознайомлена, але її не ознайомили з наказом т.в.о. начальника УМВС України в Хмельницькій області від 01.07.2008 року № 427. Однак, ознайомившись з цим наказом в Львівському окружному адміністративному суді під час розгляду даної справи, ОСОБА_1 не оскаржила накази про дисциплінарні стягнення відповідно до ст.150 КЗпП України. Таким чином, ці накази на даний час не скасовані у встановленому чинним законодавством порядку, а отже є чинними та повинні на думку апелянта братись до уваги при вирішенні даної адміністративної справи.
З’ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін, з наступних підстав:
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно встановив, що 11 листопада 2004 року, згідно наказу № 452 о/с від 15.11.2004 р. «По особовому складу» начальника УМВС України в Хмельницькій області, позивач була прийнята на посаду спеціаліста відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області. На цій посаді їй було присвоєно 15 ранг державного службовця, згідно наказу № 164 о/с від 25.05.2005 р. «По особовому складу» начальника УМВС України в Хмельницькій області, а пізніше - 14 ранг державного службовця, згідно наказу № 138 від 24.05.2005 р. «По особовому складу» начальника УМВС України в Хмельницькій області.
29 грудня 2007 року наказом № 2 від 08.01.2008 р. начальника УМВС України в Хмельницькій області позивача переведено на посаду спеціаліста 1-ї категорії сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області.
Згідно Переліку змін у штатах Кам'янець-Подільського міського відділу УМС України в Хмельницькій області, затвердженого наказом № 531 від 31.10.2007 р. «Про затвердження штату» начальника УМВС України в Хмельницькій області, у секторі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кам'янець - Подільського міського відділу УМС України в Хмельницькій області існувало дві посади спеціаліста.
Наказом № 68 від 16 лютого 2009 року «Про організаційно-штатні зміни в Кам'янець-Подільському МВ та Дунаєвецькому РВ УМВС» начальника УМВС України в Хмельницькій області затверджено перелік змін в штатах Кам'янець-Подільського міського та Дунаєвецького районного відділів УМВС України в Хмельницькій області згідно яких у Кам'янець - Подільському міському відділі було прийнято рішення про скорочення однієї посади спеціаліста в секторі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, яку одночасно введено до штату Дунаєвецького РВ в сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Наказом № 128 від 01.06.2009 р. «По особовому складу» начальника УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_1 звільнено з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП України, тобто через скорочення штату.
Надаючи правову оцінку вказаному Наказу та доводам апеляційної скарги щодо його законності, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що припинення службово – трудових правовідносин позивача із відповідачем слід вважати правомірним за умови коли існують законні підстави для їх припинення та дотримано встановленого порядку звільнення з роботи.
Так в силу ч. 1-2 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
У свою чергу статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Згідно довідки від 14.09.09 р. вих. № 11750/2 про причини звільнення через скорочення штатів спеціаліста 1-ї категорії сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кам'янець-Подільського міського відділу УМС України в Хмельницькій області ОСОБА_1 (надалі - довідка від 14.09.09 вих. №11750/2), перед скороченням однієї з двох існуючих посад спеціаліста сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кам'янець-Подільського міського відділу УМС України в Хмельницькій області ці посади обіймали одночасно ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Із вказаної довідки від 14.09.09 вих. №11750/2 вбачається, що визначаючи переважне право на залишення на роботі, відповідач враховував, що ОСОБА_1 протягом року двічі притягувалася до дисциплінарної відповідальності при цьому не надано оцінки прямо зазначеним у ст. 42 КЗпП України обставинам. Зокрема відповідачем безпідставно взято до уваги наказ № 73 від 15 березня 2008 року начальника Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_3 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітника Кам'янець-Подільського МВ УМВС» та наказ № 427 від 01 липня 2008 року т.в.о. начальника УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_4 «Про неправомірні дії працівників СГІ та РФО Кам’янець - Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області та покарання винних». На зазначені обставини відповідач посилається також обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги.
Проте колегія суддів оцінюючи вказані доводи вважає їх такими, що не можуть свідчити про дисциплінарні проступки позивача, оскільки у відповідності до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пункту 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950, стосовно державних службовців може бути проведено службове розслідування на вимогу державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
У відповідності до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як вбачається із копій наказу № 73 від 15 березня 2008 року начальника Кам'янець -Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області та копії наказу № 427 від 01 липня 2008 року т.в.о. начальника УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_4 згадані накази не доведені до відома ОСОБА_1, про їх існування, зі слів ОСОБА_1, останній нічого не відомо, хоча ці накази стосуються прав та обов'язків ОСОБА_1, зокрема її права оскаржити їх в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Не надано відповідачем до суду першої інстанції і доказів отримання від позивача письмових пояснень перед накладенням на неї дисциплінарних стягнень наказом № 73 від 15 березня 2008 року начальника Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області та наказом №427 від 01 липня 2008 року т.в.о. начальника УМВС України в Хмельницькій області.
Посилання ж представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що наказ № 427 від 01 липня 2008 року т.в.о. начальника УМВС України в Хмельницькій області про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади не було реалізовано через перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 02.07.2008 р. до 31.03.2009 р. з перервами на відпустки у зв'язку з навчанням не підтверджено в суді першої інстанції жодним доказом і спростовується положеннями ст. 148 ч. 1 КЗпП України, яка визначає, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Не можуть бути прийняті до уваги і посилання апелянта на те, що позивач, ознайомившись в суді першої інстанції з наказом № 427 від 01 липня 2008 року т.в.о. начальника УМВС України в Хмельницькій області, не оскаржила його, а тому він є чинним і підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки згідно частини 4 ст. 149 КЗпП України, стягнення, яке оголошено в наказі (розпорядженні), повинно бути повідомлене працівникові під розписку. Однак представником відповідача в суді першої інстанції не було надано оригіналу наказу № 427 від 01 липня 2008 року т.в.о. начальника УМВС України в Хмельницькій області.
У відповідності до частини 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Таким чином, оскільки надані представником відповідача письмові докази, а саме: копія наказу № 73 від 15 березня 2008 року начальника Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області та копія наказу № 427 від 01 липня 2008 року т.в.о. начальника УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_4, в порушення вимог ст. 149 КЗпП України, не доведені до відома позивача під розписку, а також зважаючи, що перед їх прийняттям від позивача не було отримано пояснення, то такі рішення суб'єктів владних повноважень не можуть вважатися такими, що прийняті у спосіб, передбачений ст. 19 ч. 2 Конституції України, ст. 149 КЗпП України, а тому суд першої інстанції ухвалюючи рішення, вірно не взяв вказаних доказів до уваги, а в мотивувальній частині постанови зазначив про недопустимість доказу і навів відповідне обґрунтування.
Крім зазначеного суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України слід вважати правомірним також за умови якщо працівнику запропонована інша робота. Проте, при апеляційному розгляді справи встановлено, що відповідачем вказаного обов’язку не виконано посилаючись на відсутність вакантних посад. Проте колегія суддів вважає вказані доводи такими, що не спростовують протиправності звільнення позивача оскільки вважає, що роботодавець повинен виконати вказаний обов’язок навіть у випадку відсутності вакансій, повідомивши працівника про факт такої відсутності. Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач передбачених Законом заходів для забезпечення переводу позивача на іншу посаду не вжив, що також дає підстави для визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді.
В силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Із вказаної норми вбачається, що підставою для скасування оскаржуваного рішення суду можуть бути лише такі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Проте, суд апеляційної інстанції надаючи оцінку посиланням скаржника на порушення вказані у апеляційній скарзі вважає їх такими, що не вплинули на законність рішення суду, що оскаржується.
За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року у справі № 2а-4275/09 – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Любашевський В.П.
Судді Заверуха О.Б. , Ніколін В.В.
Повний текст ухвали
виготовлено та підписано
19.05.2010 р.