ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 р. Справа № 80412/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Довгополова О.М.

Суддів Пліша М.А. , Стародуба О.П.

при секретарі судового засідання Троцький Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА

12.12.2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2006-2008 років у сумі 3891,90 грн. відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав стало відомо із преси.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача по ненарахуванню позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09.07 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний період згідно з вимогами ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як особі, що має статус дитини війни. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на неправильне застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено, а тому задоволення позовних вимог за період з 09.07 по 31.12.2007 року є правильним.

Водночас відмова у задоволенні позову за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року у межах цих років є обґрунтованою, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, а тому його дії є правомірними.

Суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що спірна виплата є державною соціальною допомогою, а не підвищенням до пенсії, так як позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що виключає можливість отримання ним державної соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону № 2195.

Крім того, відсутня кінцева дата до настання якої позовні вимоги підлягають задоволенню – 31.12.2008 року.

Отже, постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196 ч. 4, 198, 200, 201 п. 1, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області задовольнити частково, постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 липня 2009 року у справі № 2-а-579/09 – змінити, виклавши абзац 3 її резолютивної частини у наступній редакції:

«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії (30% мінімальної пенсії за віком) відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 09.07 по 31.12.2007 року та з 22.05 по 31.12.2008 року з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум».

У решті частини постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя Довгополов О.М.

Судді Пліш М.А. , Стародуб О.П.

Повний текст рішення виготовлено 28.05.2010 року.