КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
|
Справа № 22-а-11915/08 |
Головуючий у 1 інстанції Білошкап О.В. Суддя доповідач Ситников О.Ф. |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
|
Головуючого: Суддів: при секретарі: |
Ситникова О.Ф., Маслія В.І, Хрімлі О.Г., Ліжевській Т.О., |
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8 до Київської міської державної адміністрації, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та такою, що завдала майнової шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1., ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8. звернулися до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації, ГУ містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА, Управління державного архітектурно-будівельного контролю КМДА, ГУ земельних ресурсів КМДА, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та такою, що завдала майнової шкоди.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.11.2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5ОСОБА_6.,ОСОБА_7та ОСОБА_8. - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивачі - ОСОБА_1., ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8. звернулися з апеляційною скаргою, в якій зазначають, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачів в повному обсязі.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивачів до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київської міської Ради від 06.07.2000 № 232/953 було виділено земельну ділянку по вул. Отто Шмідта, 34-42 ЗАТ «Будівельно - інжинірінгова компанія» під будівництво та обслуговування адміністративного комплексу.
На підставі вищезазначеного рішення між Київською міською Радою та ЗАТ «Будівельно - інжинірінгова компанія» укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів від 22.06.2001 за № 01-6-0020 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Управлінням архітектурно-будівельного контролю м. Києва видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 30.10.2003 № 0758-шв/с для будівництва адміністративно -торгівельного комплексу по вул. Отто Шмідта, 34-42 ЗАТ «Будівельно - інжинірінгова компанія», який подовжено до 28.12.2005р. Даний дозвіл був виданий відповідно до ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій». Дозволу на будівництво житлового торгово - офісного комплексу на час укладання позивачами договорів з ТОВ «НДЦ Прогрес» та ЗАТ «Будівельно - інжинірінгова компанія Б.І.К." видано не було.
Як вбачається з листів Управління архітектурно-будівельного контролю м. Києва від
20.09.2005 № 070-1862/07к, від 20.09.2005 № 070-1868/07к, за результатами проведеної
перевірки вказаним Управлінням факт порушення при будівництві об'єкту, зокрема, невідповідність виконуваних будівельних робіт затвердженій проектно-кошторисній документації не виявлено.
В грудні 2005 року відповідно до ст. 2 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» за приписами управління державного архітектурно-будівельного контролю будівельні роботи, які проводились із істотними порушеннями затвердженої проектної документації, були призупинені і до цих пір не проводяться.
Протягом листопада 2004 - січня 2005 р. позивачі уклали договори про дольову участь у будівництві житлового торгово-офісного комплексу за адресою : вул. Отто Шмідта, 34-42 з ТОВ "Науково-дослідний центр "Прогрес", що діяло за договором доручення від ЗАТ "Будівельно - інжинірінгова компанія "Б.І.К."
Позивачі виконали умови вказаних договорів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ "НДЦ "Прогрес". Однак, будівництво трьохсекційного, 22- 24 поверхового житлового будинку з підземним паркінгом та офісними приміщеннями завершене не було, передача житла позивачам відповідно до укладених ними договорів здійснена не була, товариства, з якими вони уклали договори фактично не існують.
За даним фактом 7.02.2006 р. Подільським РУВС було порушено кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 КК України, в даній справі позивачі були визнані потерпілими та цивільними позивачами.
До цього часу сплачені позивачами кошти на будівництво квартир не повернуті.
Як встановлено судом першої інстанції, питання розв'язання житлових проблем громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній „Еліта-Центр" врегульовано рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 №22/79 „Про заходи щодо розв'язання житлових проблем громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній „Еліта-Центр".
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі посилалися на те, що внаслідок переліченої ними бездіяльності відповідачів порушено їх права та завдано їм матеріальної шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що причинний зв'язок між бездіяльністю відповідачів та заподіяною позивачами шкодою не встановлений.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції фактично не дав правової оцінки доводам позивачів з приводу бездіяльності відповідачів щодо державного регулювання та здійснення контролю у сфері містобудування та землекористування з боку ЗАТ «Будівельно - інжинірінгова компанія БІК» та не зробив відповідні висновки. Проте остаточно суд першої інстанції зробив висновки про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Аналізуючи вказані обставини по справі, судова колегія зазначає, що висновки суду в цій частині не відповідають встановленим обставинам по справі, постановлене рішення суду не відповідає вимогам процесуального та матеріального права, тому рішення суду в цій частині не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст.. 159 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам по справі.
Колегією суддів встановлено, що протягом 2004-2005 років позивачі уклали договори про дольову участь у будівництві житлового торгово-офісного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Отто-Шмідта, 34-42, з ТОВ «Науково-дослідний центр «Прогрес», що діяло за договором доручення від імені ЗАТ «Будівельно-інжинірингова компанія БІК» № 44/23 від 01.08.2004 року.
Відповідно до умов договорів позивачі належним чином виконали свої обов'язки і здійснили оплату з метою участі у будівництві комплексу, що підтверджується відповідними квитанціями.
Судова колегія погоджується з доводами позивачів, що з початку будівельних робіт відповідачами кожним з них відповідно до їх компетенції була допущена бездіяльність щодо здійснення належного контролю у сфері будівництва та землекористування, зважаючи на наступне.
Відповідно до пп. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 14 Закону України «Про основи містобудування» на виконавчі органи рад, в тому числі на Київську міську державну адміністрацію (далі за текстом - КМДА) як виконавчий орган Київської міської ради, у галузі будівництва покладено обов'язок здійснювати в установленому порядку державний контроль за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів.
Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
У ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основи містобудування» вказується, що державне регулювання у сфері містобудування полягає в контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.
Ст. 13 цього ж Закону передбачено, що моніторинг забудови та іншого використання територій відноситься до компетенції місцевих державних адміністрацій. При цьому, ст. 30 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлено, що моніторинг забудови та іншого використання територій забезпечується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими органами рад міст обласного підпорядкування в межах повноважень, визначених законом, та здійснюється відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.
За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» архітектурно-будівельний контроль здійснюється для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції.
Статтею 17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій віднесено координацію здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель.
Вищевикладені приписи чинного законодавства кожним відповідачем відповідно до їх компетенції дотримані не були.
Як вбачається з матеріалів справи, будівництво розпочалося у третьому кварталі 2004 року. Свою будівельну діяльність генеральний підрядник ТОВ «ОГМ Будсервіс» здійснювало на підставі ліцензії серії АА № 265692, виданої Управлінням держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації від 11.07.2002 року (рішення № 658). У дозволі на виконання будівельних робіт, виданому та пізніше декілька разів подовженому управлінням держархбудконтролю м. Києва № 0758-Шв/С від 30.10.2003 року, ця організація також зазначена як організація, яка проводить будівельні роботи. Додаток до вказаної ліцензії надає ТОВ «ОГМ Будсервіс» право зведення лише малоповерхових бетонних та залізобетонних монолітних конструкцій будівель і споруд. Відповідно до додатку «Б» Державних будівельних норм України, затверджених Наказом Держбуду України № 80 від 18.05.05 «Малоповерхова забудова - забудова території одно-, дво-, триповерховими житловими будинками різних типів».
Частиною 10 статті 29 Закону України «Про планування та забудову територій» встановлює, що здійснення будівельних робіт без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Таким чином, будівництво багатоповерхового житлового будинку не могло бути дозволено цьому підприємству.
Зважаючи на можливість відповідачів відповідно до їх компетенції здійснювати контроль забудови територій у місті Києві та зупиняти будівництва, що ведуться з порушенням норм законодавства, обґрунтованими є посилання позивачів на те, що відповідачі грубо порушили норми будівельного законодавства, ніяким чином не відреагувавши на те, що компанія, яка будує багатоповерховий будинок, має право будувати лише триповерхові будинки.
Матеріалами справи також підтверджується, що на момент початку будівництва не було затвердженого проекту будинку, а відтак Генеральний підрядник протягом більше ніж півтора року здійснював самовільне будівництво, що залишилося поза увагою КМДА та інших відповідачів.
Крім того, судовою колегією встановлено, що забудовник не отримав дозволу на виконання будівельних робіт, що свідчить про неможливість їх проведення взагалі. Припинення зазначеного порушення віднесено до компетенції КМДА та її відповідних управлінь, які за період з 2003 року по грудень 2005 року, тобто до моменту винесення Управлінням Держархбудконтролю припису про припинення будівельних робіт у зв'язку з їх веденням з порушенням містобудівного законодавства, не вчинили жодних заходів у межах своєї компетенції щодо дотримання забудовником вимог чинного законодавства.
Таким чином, бездіяльність цих органів всупереч нормативно передбаченому обов'язку здійснювати контроль, нагляд і вживати відповідні заходи для недопущення наслідків, що настали, є результатом невиконання суб'єктом владних повноважень покладених на нього Законом обов'язків.
Відтак, Київська міська державна адміністрація та її структурні управління допустили бездіяльність щодо моніторингу здійснюваної забудови і виявленню численних порушень законодавства при будівництві будинку за адресою вул. Отто Шмідта, 34-42 у м. Києві, зокрема, щодо допущення здійснення будівельних робіт без необхідного та обов'язкового дозволу на будівництво будинку за вищеназваною адресою; щодо допущення виконання будівельних робіт без наявності належної будівельної ліцензії; щодо контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм при будівництві будинку.
В апеляційні скарзі позивачі посилаються також на те, що відповідачем було допущено бездіяльність у сфері земельного законодавства.
Так, частина земельної ділянки, що адміністративно знаходиться за адресою вул. Татарська, 8-14, забудовувалася як секція «В» житлового будинку за адресою вул. Отто-Шмідта, 34-42, без попереднього відведення та оформлення права власності або права користування на неї, перебуваючи у користуванні НВП «Київський інститут автоматики».
Крім цього, її цільове призначення не дозволяло будувати багатоповерховий житловий будинок, а тому земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням.
Доказів передачі у власність або надання у користування ЗАТ «Будівельно-інжинірингова компанія» земельної ділянки, на якій здійснювалося будівництво житлового будинку, та доказів контролю правомірності та цільового використання цієї земельної ділянки ЗАТ «Будівельно-інжинірингова компанія», відповідачем суду надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням викладеного, в цій частині відповідачами також не доведено, що вони належним чином виконували свої обов'язки у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Відтак, доречними є доводи апелянтів, що відповідач мав можливість та передбачений законодавством обов'язок відповідно реагувати на вказані правопорушення, повинен був зупинити виконання робіт, які грубо суперечили вимогам законодавства та будівельним нормам.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вказані висновки також підтверджуються висновками встановленими постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 року по справі за позовом Купченко та інших до Київської міської державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Доводи апеляційної скарги позивачів щодо обґрунтування шкоди, завданої бездіяльністю відповідачів не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачів в частині відшкодування завданої ним матеріальної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що матеріалами справи встановлено та не оспорювалося позивачами, що кошти на будівництво квартир позивачі сплатили на рахунок ТОВ "НДЦ "Прогрес", а не відповідачів і правовідносини виникли у позивачів з ТОВ "НДЦ "Прогрес" та ЗАТ „Будівельно інжинірінгова компанія Б.І.К.", а не з відповідачами.
Відповідно до ст.906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно матеріалів справи, грошові кошти позивачами сплачені на рахунок ТОВ "НДЦ "Прогрес", з якими відповідачі не мають договірних відносин.
Роблячи остаточні висновки, суд першої інстанції правильно зазначив, що причинний зв'язок між бездіяльністю відповідачів та заподіяною позивачам матеріальною шкодою не встановлений, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, судова колегія погоджується із висновками встановленими постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 року по справі за позовом Купченко та інших до Київської міської державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла та стабілізації ситуації на первинному ринку житла» від 03.03.2006 року, Київській міській державній адміністрації постановлено вжити у місячний строк заходів, спрямованих на розв'язання проблеми забезпечення житлом інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності групи будівельних компаній «Еліта-центр».
Для поновлення прав позивачів Київською міською радою за поданням Київської міської державної адміністрації прийнято рішення від 02.03.2006 року № 127/3218 « Про заходи щодо сприяння громадянам, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній « Еліта-Центр» про надання земельних ділянок за адресами: м. Київ, вул. Отто Шмідта, 26, 26-б, 26-в, 26-г, 34-42, вул. Героїв Сталінграда, 7-6, вул. Курнатовського,7-б, вул. П. Запорожця, 15-в, вул. Лабораторна, 12, вул. Будівельників, 18-а, просп. Маяковського, 17-в.
Крім того, відповідно до розпорядження Київського міського голови від 14.02.2006 року № 38 «Про створення комісії з перевірки фактів протиправної діяльності корпорації «Еліта-Центр» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.05.2006 р. № 859 «Про створення комісії з вирішення проблеми забезпечення житлом інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр» створена робоча група, яка розглядає питання житлового забезпечення осіб, постраждалих від діяльності групи компаній « Еліта-Центр».
Зазначене свідчить про вжиття відповідачем в особі Київської міської державної адміністрації згідно вимог Указу Президента України певних заходів, спрямованих на розв'язання проблеми забезпечення житлом позивачів.
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8 задовольнити частково:
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності Київської міської державної адміністрації, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві - скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково та визнати неправомірною бездіяльність Київської міської державної адміністрації, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві щодо державного регулювання та здійснення контролю у сфері містобудування та землекористування, яка виразилася в нездійсненні контролю за будівельною діяльністю ЗАТ «Будівельно - інжинірінгова компанія БІК».
В іншій частині Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2007 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: