КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-14153/08 Головуючий у І інстанції Старинчук О.В.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.,
суддів Маслія В.І.,
Хрімлі О.Г.,
при секретарі Овчіннікові А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги ,-
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з зазначеними позовом про стягнення з відповідачів невиплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2004-2006 роки, обґрунтовуючи його тим, що він є учасником війни та, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, проте відповідачами зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі з посиланням на Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Зобов'язано відповідача ОСОБА_3 виплатити позивачу вказану грошову допомогу за 2005-2006 роки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) та Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30), учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені Закони України в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивачі могли отримати грошову допомогу, не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем разова грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 КАС України, без поважних причин, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 грудня 2007 року - скасувати.
Винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2005-2006 роки - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: