Справа № 22ц - 661/09 Головуючий у 1 інстанції - Іщук Л.П.
Категорія - 37 Доповідач - Стрільчук В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 червня 2009 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Карпук А.К., Русинчука М.М.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_2., відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4., представника відповідачів ОСОБА_5.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_6ОСОБА_7. до ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_1. про визнання права власності на спадкове майно за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1. і відповідачів ОСОБА_6. та ОСОБА_7. на рішення Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
13 травня 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_8. Після його смерті залишилася спадщина, що складається з частки квартири по АДРЕСА_1. Дана квартира є спільною сумісною власністю її батьків ОСОБА_8. і ОСОБА_3., хоча право власності оформлено на останню як члена житлово-будівельного кооперативу. Спадкоємцями майна померлого є вона та її сестра ОСОБА_4. Тому просила визнати за нею право власності на ј частину спірної квартири.
20 серпня 2008 року ОСОБА_6. та ОСОБА_7. пред'явили зустрічний позов до ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_1. про визнання права власності на спадкове майно, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх син ОСОБА_8., який був власником Ѕ частини вищевказаної квартири. Вони прийняли спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном. Просили визнати за ними право власності на 1/8 частину спірної квартири за кожним.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2009 року в первісному та зустрічному позовах відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. просить скасувати це рішення і постановити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Відповідачі ОСОБА_6. та ОСОБА_7. в своїй апеляційній скарзі також просять скасувати оскаржуване рішення і постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, навівши аналогічні мотиви.
Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідачів ОСОБА_6. та ОСОБА_7. - задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_8та ОСОБА_3перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1981 року (а. с. 20). Від цього шлюбу в них народилися діти: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження (а. с. 5, 22).
Членом житлово-будівельного кооперативу і квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3. Останній внесок за квартиру сплачений у першому кварталі 1992 року (а. с. 10).
Шлюб між ОСОБА_8та ОСОБА_3. розірваний 22 травня 2000 року (а. с. 21). ОСОБА_8. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7). Його спадкоємцями є діти ОСОБА_1., ОСОБА_4. та батьки ОСОБА_6., ОСОБА_7.
ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4. станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали і були зареєстровані в квартирі по проспекту АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_8(а. с. 18).
Жоден із спадкоємців не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Спадкова справа не заводилася.
На підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 30 серпня 2007 року квартира АДРЕСА_1 надана у власність ОСОБА_3. і належить їй згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 вересня 2007 року (а. с. 8-9).
Відмовляючи в задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив з того, що на час смерті спадкодавця такого спадкового майна, як квартира АДРЕСА_1 не існувало, оскільки свідоцтво про право власності на неї видано лише у 2007 році, померлий ОСОБА_8. за життя не вимагав визнати спірну квартиру спільною власністю сім'ї члена кооперативу ОСОБА_3., не звертався про поділ майна подружжя і про визнання за ним права власності на частину квартири після розірвання шлюбу, сторони не надали суду доказів, що квартира набута ОСОБА_3. і ОСОБА_8як подружжям за час шлюбу.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», що діяв на час виникнення спірних правовідносин», член житлового, житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, набуває права власності на це майно. Статтею 16 цього Закону та статтею 22 чинного на той час Кодексу про шлюб та сім'ю України передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Судом встановлено, що всі пайові внески за спірну квартиру були сплачені в період перебування спадкодавця ОСОБА_8. та ОСОБА_3. в зареєстрованому шлюбі (а. с. 10, 21), причому останній внесок сплачено в 1-му кварталі 1992 року. А відтак саме з цього часу квартира стала спільною сумісною власністю названих осіб. При цьому факт отримання у 2007 році одним з подружжя свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно правового значення для правильного вирішення даного спору не має. Виходячи з рівності прав подружжя на їх спільне майно, кожному з них належало по Ѕ частині спірної квартири. І саме на таку її частину відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_8. в січні 2001 року (а. с. 4).
Судом вірно визначено коло спадкоємців померлого за законом першої черги (ст. 529 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року) - це його діти ОСОБА_1. та ОСОБА_3. (а. с. 5-6, 22) і батьки ОСОБА_6. та ОСОБА_7. (а. с. 51). Всі вони прийняли спадщину відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном - діти проживали разом із спадкодавцем у спірній квартирі, а батьки заволоділи речами покійного та його ощадною книжкою (а. с. 98).
За правилом ч. 1 ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року спадкоємці першої черги спадкують майно спадкодавця в рівних частках. Приймаючи до уваги, що спадковим майном є Ѕ частина спірної квартири, кожен з чотирьох спадкоємців має право на 1/8 її частину.
Оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи і постановлено з порушенням вищенаведених норм матеріального права, його слід скасувати і ухвалити нове рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1задовольнити частково, апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2009 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
Первісний позов задовольнити частково, зустрічний позов задовольнити.
Визнати за кожним із спадкоємців - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7- право власності на 1/8 (одну восьму) частину квартири АДРЕСА_1
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді :