Справа № 22ц - 655/09 Головуючий у 1 інстанції - Канівець Л.Ф.
Категорія - 23, 45 Доповідач - Стрільчук В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 червня 2009 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Карпук А.К., Веремчук Л.М.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1., представників відповідача ОСОБА_2., ОСОБА_3., прокурорів Новікової О.В., Тарасюк Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4до Володимир-Волинської міської ради, третя особа на стороні відповідача відділ Державного комітету України у земельних ресурсах в м. Володимир-Волинському, про визнання права на користування земельною мідянкою та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4. на рішення Володимир-Волинського міського суду від 3 квітня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 3 квітня 2009 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4. просить скасувати це рішення і постановити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка площею 1160 кв. м. належить до комунальної власності і нею розпоряджається Володимир-Волинська міська рада. Рішенням № 24/6 від 16 грудня 2005 року вказана рада надала ОСОБА_4. у тимчасове користування на умовах оренди дану земельну ділянку строком на 3 роки до 20 грудня 2008 року для обслуговування приміщення. В подальшому міська рада не приймала конкретного рішення про продовження договору оренди або надання земельної ділянки в оренду позивачу, а також дане питання не розглядалось на сесії ради.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу (далі - ЗК) України при переході права власності на будівлю, споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.
За ч. 1 ст. 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
У п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Стаття 12 ЗК України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Як було встановлено судом, 16 грудня 2005 року між Володимир-Волинською міською радою та ОСОБА_4. було укладено договір, відповідно до якого позивачу передано в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 1160 кв. м. строком на 3 роки до 20 грудня 2008 року для обслуговування приміщення (а. с. 16-17).
5 листопада 2008 року Володимир-Волинським міським головою було надіслано лист ОСОБА_4. про відсутність у ради наміру продовжувати вищевказаний договір оренди земельної ділянки у зв'язку з порушенням нею умов договору в частині забудови орендованої ділянки (а. с. 18).
Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір (про що заявлено позов у даній справі) або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією, компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими ст. 152 ЗК України, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що на час звернення ОСОБА_4. з даним позовом до суду 20 січня 2009 року (а. с. 1-4) Володимир-Волинська міська рада не приймала рішення щодо надання їй спірної земельної ділянки після закінчення дії попереднього договору оренди.
Під час розгляду справи рішенням Володимир-Волинської міської ради від 27 лютого 2009 року № 32/14 відмовлено ОСОБА_4. у продовженні договору оренди земельної ділянки через здійснення нею самочинного будівництва на ній та внаслідок незавершеності розгляду спірних питань з цього приводу в судах різних інстанцій. Вирішено повернутися до розгляду даного питання після завершення розгляду справ у судах. (а. с. 80).
Дане рішення ради ОСОБА_4. також не оскаржувала. Тому правові підстави для визнання за нею права користування спірною земельною ділянкою та зобов'язання відповідача укласти з нею договір оренди цієї ділянки відсутні.
Виходячи з викладеного, давши вірну оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4відхилити.
Рішення Володимир-Волинського міського суду від 3 квітня 2009 року в даній справі залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді :