КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-14724/08 Головуючий у І інстанції Головченко М.М.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Літвіної Н.М.,
суддів Маслія В.І.,
Хрімлі О.Г.,
при секретарі Овчіннікові А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги,-
В С Т А Н О В И В :
В січні 2008 року позивач звернулася до суду з зазначеними позовом про стягнення з відповідача невиплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки, обґрунтовуючи його тим, що вона є учасником війни та відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, проте відповідачем зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі з посиланням на Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2008 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 виплатити позивачу вказану грошову допомогу за 2005-2007 роки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) та Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30), учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені Закони України в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивачі могли отримати грошову допомогу, не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем разова грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 КАС України, без поважних причин, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік, то судова колегія вважає, що вказана вимога також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Проте, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Між тим, розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни за 2007 рік позивачу було виплачено до прийняття рішення Конституційним Судом України у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до ст. 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що державою було в повному обсязі виконано свої обов»язки по виплаті позивачу вказаної допомоги за 2007 рік.
Відповідно до ст. 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити .
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2008 року - скасувати.
Винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2005-2007 роки - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: