КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-14736/08 Головуючий у І інстанції Дзюба Н.М.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
12 травня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Літвіної Н.М.,
Суддів: Маслія В. І.,
Хрімлі О.Г.
при секретарі: Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Макарівського районного суду Київської області від 19 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення недоплачених сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2007 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення, як ліквідатору аварії на ОСОБА_3 за 2001-2007 роки в сумі 5 715, 20 грн., посилаючись на те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_3 2 категорії та зазначені виплати отримані нею в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3».
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 19 грудня 2007 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є евакуйованим із зони відчуження 2 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3», позивач має право на щорічну
допомогу на оздоровлення, яка виплачується в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Розглядаючи питання про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2004 року, колегія суддів виходить з того, що на момент виникнення спірних відносин процесуальним законом, який встановлював строк на оскарження в судовому порядку рішень органу державної влади, був Цивільний процесуальний Кодекс України 1963 року. Статтею 248-5 зазначеного Кодексу було передбачено, що скаргу може бути подано до суду у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Цією ж статтею також встановлено, що пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин. Судовою колегією не встановлено поважних причин для поновлення пропущеного строку, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги за 2005 та 2006 роки, відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок ОСОБА_3».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2005 та 2006 роки дію статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в цій частині на відповідність Конституції та законів України не переглядалися, а тому відповідачем була проведена виплата вказаної допомоги у повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлений річний строк, який позивачем було пропущено, а тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення недоплачених коштів на оздоровлення за 2005 - 2006 роки включно не підлягають до задоволення, оскільки з вказаним позовом позивач звернулася до суду у вересні 2007 року.
Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошової допомоги на оздрровлення за 2007 рік, то судова колегія вважає, що вказана вимога також не підлягає задоволенню.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Проте, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Між тим, розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік позивачу було виплачено до прийняття рішення Конституційним Судом України у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до ст. 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що державою було в повному обсязі виконано свої обов»язки по виплаті вказаної допомоги на 2007 рік в повному обсязі.
Відповідно до ст. 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Макарівського районного суду Київської області від 19 грудня 2007 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії з донарахування та виплати допомоги на оздоровлення, як ліквідатору аварії на ОСОБА_3 за 2001-2007 роки - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Судді: