КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
|
Справа №-22-а-18118/08 |
Головуючий у 1 інстанції Очківський В.М. Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
|
головуючого суддів при секретарі |
О.Г. Хрімлі, Н.М. Літвіної, В.І. Маслія, Л.В. Архіповій, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
10 січня 2008 рокуОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за 2003-2007 роки.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області позов задоволений у повному обсязі, Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області зобов'язано провести позивачу перерахунок та виплату недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат за період 2003-2007 роки.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1ОСОБА_1 має статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження (а.с. 9).
Частиною 4 ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу відповідач виплачував допомогу на оздоровлення в розмірі, що був визначений постановами Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996р. та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005р.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначені розміру допомоги застосуванню підлягає саме стаття 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 та № 562.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано, щоОСОБА_1 взятий на облік до Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради 01.06.2006 року, про що свідчить довідка від 10.12.2007 року № 367 (а.с. 8), що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, оскільки нарахування та виплата допомоги у зазначений період ним не здійснювалась.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано питання щодо застосування строку позовної давності для даного спору.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 161 КАС України визначено питання, які вирішує суд при прийнятті постанови, а саме чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся з відповідним позовом до суду у січні 2008 року, тобто, із пропуском строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права, та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України, тому вимоги про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік задоволенню не підлягають з причини пропуску ним строку на таке звернення до суду.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення допомоги за 2006 рік, судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі 75 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Колегія суддів зазначає, що орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Що стосується вимог позивача про стягнення допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то колегія суддів вважає, що вони не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік на початку 2007 року, у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2008 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги - відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 15 травня 2009 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.Г. Хрімлі
Судді: Н.М. Літвіна
В.І. Маслій