КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 травня 2009 року                                                                                  м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги, разової компенсації, -

ВСТАНОВИЛА:

18 січня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги, разової компенсації.      

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2008 року адміністративний позов задоволений частково, визнано неправомірними дії відповідачів в частині відмови провести позивачу перерахунок розміру належних йому щорічних коштів на оздоровлення за 2007 рік, стягнуто з Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на користь позивача недоотримані кошти на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2455 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.  

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.  

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу не надходило. 

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки та разової компенсації у зв'язку з встановленням групи інвалідності заявлені з пропущенням річного строку звернення до адміністративного суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, який передбачений ст. 99 КАС України. 

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими були обмежені виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, про що свідчить посвідчення Серії НОМЕР_1 від 26.12.2002 року (а.с. 3), в червні 2004 році встановлена друга група інвалідності, яка пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до довідки НОМЕР_2(а.с. 5). 

У відповідності до ч. 1 ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат.

Частиною 4 ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати.

Відповідачем одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічна допомога на оздоровлення були виплачені позивачу у значно меншому розмірі.  

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 161 КАС України передбачено питання, які вирішує суд при прийнятті постанови, а саме чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки та одноразової компенсації, що стало наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.

Здійснюючи позивачу виплати допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це передбачає ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач керувався постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.

Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». 

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне. 

Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.        

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними  в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з чим позовні вимоги за цей період є безпідставними.

Разом з тим, судова колегія погоджується з необхідністю задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати грошової допомоги за 2007 рік.

Так, колегією суддів враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»,  якими зупинено дію абзацу другого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, правомірно керувався положеннями ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254  КАС України, колегія, -

УХВАЛИЛА: 

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги, разової компенсації - залишити без задоволення, постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2008 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 08 травня 2009 року.  

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.  

Головуючий:                                                О.Г. Хрімлі

Судді:                                                Н.М. Літвіна 

В.В. Кузьменко