КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 травня 2009 року                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 19 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання відмови в перерахунку допомоги на оздоровлення неправомірною, стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення, -  

ВСТАНОВИЛА: 

08 лютого 2008 рокуОСОБА_1 звернулась до Бородянського районного суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання відмови в перерахунку допомоги на оздоровлення неправомірною, стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у розмірі 5275 грн.                 

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 19 березня 2008 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.       

Не погоджуючись з прийнятою постановою,ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. 

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. 

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу не надходило.  

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає. 

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2005-2007 роки у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 та Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.  

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.    

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1. має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорн6обильської катастрофи 1 категорії (а.с. 7), є інвалідом 2 групи.     

Частиною 4 ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу відповідач виплачував допомогу на оздоровлення в розмірі, що був визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005р.  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, колегія суддів прийшла до висновку, що при визначені розміру допомоги застосуванню підлягає саме стаття 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 562. 

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги у відповідному розмірі за 2005-2006 роки позивач мав дізнатися в момент отримання такої виплати, тобто у квітні 2005 року та у квітні 2006 року, про що свідчить довідка (а.с. 27).

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся з відповідним позовом до суду у лютому 2008 року, тобто, із пропуском строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права, тому вимоги про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки задоволенню не підлягають з причини пропуску ним строку на таке звернення до суду. 

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення допомоги за 2006 рік колегія суддів враховує наступне.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.

Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі 120 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Колегія суддів зазначає, що орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.

Відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2006 рік  у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»,  якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 3 резолютивної частини  рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України,   закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік у квітні 2007 року, що підтверджується довідкою відповідача (а. с. 27), у розмірі,  передбаченому Законом України  «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову. 

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без  змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. 

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254  КАС України, колегія, -

УХВАЛИЛА: 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 19 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання відмови в перерахунку допомоги на оздоровлення неправомірною, стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення - залишити без задоволення, постанову Бородянського районного суду Київської області від 19 березня 2008 року  - без змін.       

Повний текст ухвали виготовлений 29 травня 2009 року.    

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.  

Головуючий:                                                   О.Г. Хрімлі

Судді:                                                             Н.М. Літвіна 

О.Ф. Ситников