КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 травня 2009 року                                                                                     м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

30 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за 2001-2007 роки.     

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2008 року позов задоволений частково, з Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на користь позивача стягнуто недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2006-2007 роки у загальному розмірі 2355 грн.  

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу не надходило. 

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі. 

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. 

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. 

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат за період 2006-2007 роки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки, суд першої інстанції посилався на зміни в структурі та штатному розписі апарату Броварської міської ради Київської області, відповідно до яких зі складу апарату міської ради та виконавчого комітету виведений відділ у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та його введено з 01.03.2004 року в склад Управління праці та соціального захисту населення.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1ОСОБА_1 має статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження 2 категорії (а.с. 6). 

Статтею 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що  евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Розглядаючи питання про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2004 року, колегія суддів виходить з того, що на момент виникнення спірних відносин процесуальним законом, який встановлював строк на оскарження в судовому порядку рішень органу державної влади, був Цивільний процесуальний Кодекс України 1963 року. Статтею 248-5 зазначеного Кодексу було передбачено, що  скаргу може бути подано до суду у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Цією ж статтею також встановлено, що пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин. Судовою колегією не встановлено поважних причин для поновлення пропущеного строку, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги за 2005 та 2006 роки, відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2005 та 2006 роки дію статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допоміг в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в цій частині на відповідність Конституції та законів України не переглядалися, а тому відповідачем була проведена виплата вказаної допомоги у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду  за захистом прав, свобод та інтересів встановлений річний  строк,  який позивачем було пропущено, а тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення недоплачених коштів на оздоровлення за 2005 - 2006 роки включно не підлягають до задоволення, оскільки з вказаним позовом позивач звернувся до суду у листопаді 2007 року.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то судова колегія вважає, що вказана вимога також не підлягає задоволенню.

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету. 

Пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Разом з тим, відповідно до статті 63 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Ухвалюючи рішення судом першої інстанції не з'ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідача для виплати їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені позивачами виплати за рахунок інших платежів, тощо.

Судом першої інстанції не досліджено і не проаналізовано закон України про Державний бюджет на відповідний рік, в якому визначено розміри видатків, що направляються управлінням Міністерства праці та соціального захисту населення для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що державою було виконано свої обов'язки по виплаті вказаної допомоги на 2007 рік в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного  вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області - задовольнити.    

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2008 року - скасувати.    

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 08 травня 2009 року. 

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. 

Головуючий:                                                   О.Г. Хрімлі

Судді:                                                             Н.М. Літвіна

В.В. Кузьменко