Справа № 2-а-3557/11

Провадження №2-а/2401/1145/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011 м. Вижниця

Суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Пилип’юк І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Вижницькому районі, про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Вижницькому районі Чернівецької області. Просив поновити строк звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування надбавки «дитині війни» та зобов’язати нарахувати на його користь недоплачену, як «дитині війни», щомісячну державну соціальну допомогу з 01.02.2011 року по день втрати права на вказану державну соціальну допомогу.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 08.08.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області, про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог з 01.02.2011 року по 03.02.2011 року - залишено без розгляду через пропущення строку звернення до суду, а в іншій частині, тобто з 04.02.2011 року провадження у справі відкрито, оскільки позов до суду подано 04.08.2011 року.

Представник відповідача в установлений термін надав до суду заперечення на позов де зазначив, що дії УПФ у Вижницькому районі повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України. Просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, Суд дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», який надає право на отримання пільг та державної щомісячної соціальної підтримки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.1 ЗУ «Про соціальний захист «дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачує щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено законом, а саме в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, тобто прямо порушує його право.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ від 28.12.2007 р. N107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано неконституційними. Отже, після набрання законної сили рішенням КСУ від 22.05.2008 року відновлена дія ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає доплату 30% мінімальної пенсії за віком, яка у 2010 році не була обмежена у дії. Постанова КМУ від 28.05.2008 року №530 є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що відмова у проведенні соціальних виплат є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч.1 ст.58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи: реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судами не повинні прийматися до уваги.

Також Судом встановлено, що положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зі змінами, суперечать Конституції України. В Законі зазначено, що положення ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Тобто, цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Позивачу, як дитині війни ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії, яка в силу ст.22 Конституції України не може бути обмежена чи скасована інакше, як в момент припинення права на таку допомогу.

З огляду на те, що пенсія за віком позивачу призначена довічно, підвищення до пенсії як дитині війни також відповідачем позивачу призначалось довічно, соціальний статус особи не змінився, тому відсутні будь-які підстави обмежувати строк призначення та виплати підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, Суд вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача позовні вимоги про нарахування підвищення пенсії задовольнити за період з 04 лютого 2011 року по час припинення права на таку допомогу.

На підставі п.1 ч.1 та абзацу 2 ч.1 ст.256 КАС України необхідно допустити рішення до негайного виконання.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

На підставі Конституції України, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 14, 17, 70, 71, 86, 94, 158-163, 183-2, 186, 254, 256 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 04 лютого 2011 року - визнати неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 04 лютого 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком по час припинення права на таку допомогу, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 3.40 грн.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і виконується негайно.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: І. В. Пилип'юк