КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року                                                                                            м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2008 року по справі за адміністративним позовомОСОБА_1ОСОБА_2, ОСОБА_3ОСОБА_4ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9ОСОБА_10, ОСОБА_11ОСОБА_12ОСОБА_13ОСОБА_14ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21, ОСОБА_22ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 ОСОБА_31ОСОБА_32 ОСОБА_33, ОСОБА_34ОСОБА_35до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2008 року позивачі звернулись до Васильківського міськрайонного суду Київської області із адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2008 року позов задоволено.

За позивачами визнано право на отримання грошової компенсації вартості продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року.

З Міністерства оборони України на користь кожного з позивачів стягнуто певний розмір грошової компенсації замість продовольчого пайка.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивачі проходили військову службу в Збройних Силах України, після чого в свій час були звільнені в запас з виключенням зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий  захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011 передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Судова колегія дійшла висновку, що дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за продовольчий пайок не порушують вимог чинного законодавства, враховуючи наступне.

Так,  колегією суддів встановлено, що дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне. 

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними  в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

А тому до спірних правовідносин не могла бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий  захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка, власне, і передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка.

Відповідно до ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, в суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2008 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимогОСОБА_1ОСОБА_2, ОСОБА_3ОСОБА_4ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9ОСОБА_10, ОСОБА_11ОСОБА_12ОСОБА_13ОСОБА_14ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21, ОСОБА_22ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 ОСОБА_31ОСОБА_32 ОСОБА_33, ОСОБА_34ОСОБА_35до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.