Справа № 11 - 828 2009 р. Головуючий І інстанції:
Кузіна Н.П.
Категорія: ч.1 ст.172 КК України Доповідач: Олефір Н.О.
АПЕЛЯЦІЙНЫЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2009 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого - Олефір Н.О.,
суддів - Ємця О.П., Очеретного С.С.,
за участю прокурора - Пономаренка О.А.,
потерпілої - ОСОБА_1,
засудженої - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальну справу за апеляцією зі зміненими доводами помічника прокурора Богодухівського району Харківської області та апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2007р., -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, має вишу освіту, завідуюча Свердловським дошкільним навчальним закладом, раніше не судима, засуджена за ч.2 ст.172 КК України до позбавлення права займати керівні посади строком на 2 роки.
Згідно вироку, ОСОБА_2 на протязі 2003-2006 року працюючи на посаді завідуючої Свердловського дошкільного навчального закладу с.м.т.Шарівка Богодухівського району Харківської області неодноразово грубо порушувала законодавство про працю відносно ОСОБА_1, яка має дитину віком до чотирнадцяти років - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Так, ОСОБА_2 09.09.2004р. видала розпорядження №1, 10.04.2006р. розпорядження №21, 17.05.2006р. розпорядження №26, 08.06.2006р. розпорядження №29 та 05.12.2006р. розпорядження №18, якими встановлювалось педагогічне навантаження вихователю ОСОБА_1 30 годин, нижче передбачених ст..30 Закону України «Про дошкільну освіту», чим порушено вимоги ст..30 зазначеного Закону, згідно якої педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється лише за його письмовою згодою в порядку, передбаченому законодавством України та ч.4 ст.97 КЗпП України, згідно якої власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови встановлені законодавством, що відповідно призвело до виплати ОСОБА_1 зменшеної заробітної плати.
В апеляції зі зміненими доводами помічника прокурора Богодухівського району Харківської області міститься прохання про скасування вироку та закриття кримінальної справи на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили сплинув дворічний строк.
В апеляції засуджена ОСОБА_2 не заперечує обґрунтованість засудження та просить про пом'якшення покарання. Посилається на щире каяття, що вона раніше не судима, позитивно характеризується за місцем роботи, проживання, вчинений злочин є невеликої тяжкості. Покарання вважає несправедливим внаслідок суворості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Пономаренка О.А., який підтримав апеляцію зі зміненими доводами помічника прокурора Богодухівського району Харківської області та просив скасувати вирок, а кримінальну справу закрити у зв'язку із закінченням строків давності, пояснення засудженої ОСОБА_2, яка просила про скасування вироку та закриття кримінальної справи на підставі ч.1 ст.49 КК України, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню з наступних підстав.
Суд визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю відносно матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_1 має сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.51). Дії ОСОБА_2 від 10.04.2006р., 17.05.2006р., 08.06.2006р та 05.12.2006р. належало кваліфікувати як грубе порушення законодавства про працю. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання, менш суворе, ніж обмеження волі.
Згідно ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.172 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Інкримінований ОСОБА_2 злочин вчинено в період з 9.09.2004р. до 5.12.2006р. і на даний час сплинув передбачений п.1 ч.1 ст.49 КК України дворічний строк, в зв'язку з чим відповідно до вимог ч.1 ст.49 КК України вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, проти чого ОСОБА_2 не заперечує.
Встановивши обставини, передбачені ст.71 КПК України - закінчення строків давності, апеляційний суд скасовує обвинувальний вирок та закриває справу, як того вимагає ст.376 КПК України, частково задовольнивши апеляцію засудженої ОСОБА_2 та задовольнивши апеляцію прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366, 376 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію зі зміненими доводами помічника прокурора Богодухівського району Харківської області задовольнити, апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2007р. відносно ОСОБА_2 скасувати, звільнити її від кримінальної відповідальності, а провадження в кримінальній справі закрити на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Головуючий -
Судді -