ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 р. Справа № 32176/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Ліщинського А.М. та Носа С.П.,
при секретарі судового засідання – Романишин О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 01.06.2010р. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського голови ОСОБА_2 про визнання дій протиправними і скасування наказу,-
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваною ухвалою районного суду від 01.06.2010р. частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3; зупинено дію наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 127 від 24.04.2007р. «Про вилучення з обліку службової квартири АДРЕСА_2 та зміни договору найму на ОСОБА_3Є.»; в задоволенні решти вимог про забезпечення позову відмовлено (а.с.6).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив співвідповідач Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, який у поданій апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову (а.с.17-19).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд помилково вирішив питання про забезпечення позову на стадії попереднього судового засідання; позивачем не подано суду належних доказів, які стосуються предмета доказування по справі та ґрунтовних підстав для задоволення вимог про забезпечення позову, клопотання про забезпечення позову розглянуто судом поверхнево.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Із змісту вимог наведеної статті слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов’язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв’язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв’язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Як слідує із матеріалів справи, 19.04.2010р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати дії Львівського міського голови ОСОБА_2 неправомірними; визнати нечинним та скасувати наказ Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 127 від 24.04.2007р. «Про вилучення з обліку службової квартири АДРЕСА_2 та зміни договору найму на ОСОБА_3Є.» (а.с.1).
Із змісту позову убачається, що підставою для оскарження дій та спірного наказу наведені такі обставини, як прийняття спірного наказу на підставі неправдивих документів; спірна квартира не відносилася до службових квартир, ОСОБА_3 не перебував на черзі для отримання службового житла; також ухвалою суду від 24.01.2008р. був накладений арешт на квартиру, яка, на думку позивача, незаконно приватизована відповідачами.
Під час розгляду справи позивач звернулася до суду із письмовою заявою, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3; зупинення дії наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 127 від 24.04.2007р. «Про вилучення з обліку службової квартири АДРЕСА_2 та зміни договору найму на ОСОБА_3Є.», рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 238 від 16.04.1991р. та рішення про приватизацію квартири від 20.05.2009р. (а.с.5).
Частково задовольняючи заявлене клопотання та виносячи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем доводи у заяві про вжиття заходів забезпечення позову дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може заподіяти шкоду правам, свободам та інтересам позивача, також захист цих прав стане неможливим без вжиття цих заходів.
Відмовляючи в решті вимог заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував те, що спірні рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 238 від 16.04.1991р. та рішення про приватизацію квартири від 20.05.2009р. суду не надані, тому підстави для їх зупинення є відсутніми.
Оцінюючи в сукупності обставини справи, наведені підстави вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів приходить до переконливого висновку про підставність та обґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову щодо зупинення дії наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 127 від 24.04.2007р. «Про вилучення з обліку службової квартири АДРЕСА_2 та зміни договору найму на ОСОБА_3Є.» та правомірну відмову в зупиненні інших рішень суб’єкта владних повноважень.
Наведений висновок обґрунтовується наступним.
Як вже було зазначено вище, згідно скерованих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи предметом розглядуваного позову є оскарження рішення Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, а саме наказу № 127 від 24.04.2007р. «Про вилучення з обліку службової квартири АДРЕСА_2 та зміни договору найму на ОСОБА_3Є.».
Вживаючи заходи забезпечення позову і зупиняючи дію оскаржуваного наказу, судом підставно враховані доводи позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, яка полягає в тому, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову будуть порушені права позивача на спірну квартиру, а в подальшому для їх відновлення необхідно буде прикладати значні зусилля.
При цьому колегія суддів враховує, що саме вказаний наказ оспорюється позивачем, яка наполягає на порушенні порядку вилучення з обліку службових квартири і укладення договору найму житла; спірний наказ безпосередньо стосується позивача ОСОБА_1
Враховуючи в сукупності наведене, приймаючи до уваги характер розглядуваного спору, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції підставно застосовані заходи забезпечення позову щодо зупинення дії наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 127 від 24.04.2007р. «Про вилучення з обліку службової квартири АДРЕСА_2 та зміни договору найму на ОСОБА_3Є.»., які передбачені ст.117 КАС України, при цьому суд прийшов до обґрунтованого припущення про те, що захист прав та інтересів позивача без вжиття таких заходів стане неможливим і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також наведені заходи забезпечення позову відповідають предмету позову (матеріально-правовій вимозі), є співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення; також вказані заходи узгоджуються із цілями такого інституту як забезпечення позову.
Поряд з цим, судом першої інстанції помилково застосовані такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на приватизовану квартиру, що обґрунтовується наступним.
Із змісту ч.ч.3 та 4 ст.117 КАС України слідує, що забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
Таким чином, розглядаючи адміністративну справу, суд першої інстанції не вправі застосовувати такі заходи забезпечення як накладення арешту на майно, оскільки такі повноваження суду нормами КАС України не передбачені.
Забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суд фактично вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1 ст.117 КАС України, що є неприпустимим.
Наведені висновки також підтверджуються роз’ясненнями, які наведені в п.17 постанови Пленуму ВАС України № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».
Додатково колегія суддів враховує, що згідно ухвали Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2008р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ін. на спірну квартиру вже був накладений арешт.
Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в частині вжиття заходів у виді накладення арешту на спірну квартиру, а тому вважає, що в цій частині ухвала постановлена з порушенням судом норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню в частині вжиття вказаних заходів з винесенням у цій частині нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3
В решті ухвалу суду слід залишити без змін, оскільки в цій частині остання ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали суду в цій частині колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.117, 118, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради задоволити частково.
Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 01.06.2010р. у справі № 2а-621/10/1304 про вжиття заходів забезпечення позову скасувати в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.
В цій частині винести нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову шляхом арешту вищевказаної квартири, - відмовити.
В решті ухвалу суду від 01.06.2010р. залишити без змін.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: А.М.Ліщинський
ОСОБА_4