ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 р. Справа № 31805/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Каралюса В.М. та Носа С.П.,
при секретарі судового засідання – Шологон В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2010р. про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку та від 23.08.2010р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України про поновлення на роботі,-
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваною ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2010р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її клопотання про поновлення строку для подання адміністративного позову до Закарпатської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України про поновлення на роботі (а.с.2-3).
Із урахування цього рішення, суддею Закарпатського окружного адміністративного суду була винесена ухвала від 23.08.2010р., якою позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України про поновлення на роботі залишено без розгляду (а.с.8-9).
Не погодившись із вказаними ухвалами, її оскаржила позивач ОСОБА_1, яка у апеляційній скарзі просить судові ухвали скасувати, винести ухвалу про поновлення строків звернення до суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду (а.с.11-13).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що звертаючись до суду, вона у своїй позовній заяві зазначила клопотання про поновлення строку звернення до суду із розглядуваним позовом, який був пропущений через особливості догляду за дитиною, що рекомендований медичною комісією; медичний висновок був долучений до позовної заяви.
Також судом не було з’ясовано дати вручення позивачу трудової книжки, також суд суперечливо зазначив у винесених процесуальних документах твердження про те, що позивачем строк звернення до суду не пропущений.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, підставою для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання адміністративного позову, а в подальшому й для прийняття рішення про залишення позовної заяви без розгляду, слугувало те, що позивачу була вручена трудова книжка із записом про звільнення від 21.06.2010р., через що ОСОБА_1 завчасно була повідомлена про звільнення; перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не може вважатися достатньою підставою для поновлення такого пропущеного строку; інших доказів позивач не представила.
Між тим, з наведеними висновками судді суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно з ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Як убачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_1 при зверненні до суду просила поновити пропущений місячний строк для подачі такого позову, при цьому покликалася на обставину перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.
При цьому наголошувала, що перебування в цій відпустці зумовлено необхідністю особливого догляду за її дитиною, який рекомендований медичною комісією.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які заявник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Разом з тим, вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, наведеним обставинам суддя окружного адміністративного суду належної оцінки не дав, поверхнево підійшов до перевірки доводів заявленого клопотання, обмежившись лише невмотивованим твердженням про те, що сам факт перебування у відпустці по догляду за дитиною не може вважатися достатньою підставою для поновлення пропущеного строку.
При цьому в порушення вимог ч.ч.4, 5 ст.11 КАС України, які зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування обставин справи, суддя окружного адміністративного суду не звернув уваги на обставини, з якими позивач пов'язала необхідність звернення до суду з позовом. Такими обставинами зазначено те, що вона на час її звільнення з публічної служби перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.
За наведених обставин суддею окружного адміністративного суду безпідставно прийнято рішення про відмову в поновленні строку звернення до суду з позовом, а відтак необґрунтовано винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувані ухвали підлягають скасуванню, як винесені із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Ухвали судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2010р. про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку та від 23.08.2010р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 2а-3150/10/0770 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: В.М.Каралюс
ОСОБА_2