ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2010 р. Справа № 31208/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання: Сецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання неправомірним наказу, поновлення на службі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В :
30.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання неправомірним наказу № 32 о/с від 25.03.2010 року, поновлення на службі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування заявлених вимог позивач покликається на те,що 16.08.1995 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та працював останнім часом на посаді заступник начальника відділу дільничних інспекторів міліції Івано-Франківського МВ УМВС в званні майора.
25.03.2010 року подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Того ж дня потрапив на стаціонарне лікування, де перебував до 14.06.2010 року. По закінченню лікування мав намір продовжити службу в органах внутрішніх справ. При виході на службу стало відомо, що наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 32 о/с від 25.03.2010 року його звільнено зі служби у запас за власним бажанням.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 року відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що відповідач виніс оскаржуваний наказ в порядку та спосіб, передбачений п.п.»ж» п. 64 та п.68 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991 року за №114.
Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач ОСОБА_1, який просить скасувати дану постанову та винести нову про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі покликається на те, що п. 8 та п.п. «ж» п.64 вказаного Положення визначає, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Пунктом 68 цього Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Відповідно до зазначеної норми, протягом всього строку попередження особа вправі відкликати свій рапорт про звільнення за власним бажанням.
Апелянт одночасно зазначає, що в рапорті на звільнення за власним бажанням не вказувалась причина, що перешкоджає виконанню службових обов'язків, дата звільнення, а відповідно до оскаржуваного наказу був звільнений до закінчення трьохмісячного строку та без зазначення причини звільнення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ в званні майора міліції, обіймаючого посаду заступника начальника відділу дільничних інспекторі міліції Івано-Франківського MB УМВС України.
25.03.2010 року позивач добровільно подав рапорт керівнику УМВС на звільнення за власним бажанням, а відповідач наказом № 32 о/с від 25.03.2010 року задовольнив рапорт та звільнив позивача з органів внутрішніх справ за п.п. «ж» п. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».
Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта, що відповідач при звільненні не витримав трьохмісячний строк розгляду поданого рапорту, як це передбачено п. 68 Положення, чим порушив процедуру звільнення, оскільки звільнення у межах трьохмісячного строку, стосується безпосередньо керівництва такої особи і покликані унеможливити затримання її на службі понад встановлений строк за наявності обгрунтованого бажання звільнитися. При цьому, вказані строки не перешкоджають можливості звільнення такої особи зі служби у більш стислий термін і без зазначення нею поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, за наявності згоди на таке звільнення керівництва відповідного органу внутрішніх справ.
Також суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що знаходження особи на стаціонарному лікуванні не є перешкодою для звільнення працівника за власним бажанням, оскільки це стосується осіб, які звільнені за ініціативи адміністрації.
Пунктом 1.1 «Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України» визначено, що атестування проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи та підтвердження професійного рівня працівників відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP.
Пунктом 1.4 цієї Інструкції передбачено, що атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться через чотири роки.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_1 під час проходження служби атестувався 09.11.2009 року, а також при звільненні зі служби за власним бажанням, особа яка звільняється, не піддається атестації.
В Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року зазначено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, визначено, що особа має право оскаржити наказ в порядку, встановленому чинним законодавством. Оскарження не зупиняє виконання рішення.
Як вбачається, зазначена норма вказаного Положення є відсильною. В такому випадку слід застосовувати положення КЗпП України.
Так, відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Суд вірно встановив, що з 25.06.2010 року слід обчислювати строк звернення ОСОБА_1, з позовом до суду, оскільки в цей день останньому вручено трудову книжку із записом про звільнення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому постанову суду по даній справі необхідно залишити без змін.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.2 ст.212, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 року у справі №2а-2386/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В. Онишкевич
ОСОБА_2
Повний текст виготовлено 15.11.2010р.