ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 р. Справа № 25495/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З.,Каралюса В.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про зміну підстави звільнення з публічної служби,-
в с т а н о в и л а :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати за ним право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку при наявності необхідного загального трудового стажу; змінити підставу звільнення з п. 2 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України, ст. 37 Закону України «Про державну службу»у зв’язку з виходом на пенсію; зобов’язати відповідача внести зміни до запису в трудовій книжці про причину і підставу звільнення.
Оскаржуваною постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року в даній справі позовні вимоги були задоволені частково, а саме змінено підставу звільнення позивача з п. 2 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України, ст. 37 Закону України «Про державну службу», у зв’язку з виходом на пенсію та зобов’язано відповідача –ОСОБА_2 екологічну інспекцію в Хмельницькій області внести зміни до запису у трудовій книжці про підставу звільнення позивача. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України було проведено безпідставно, оскільки підставою для звільнення позивача повинна була слугувати ст. 38 КЗпП України, оскільки позивач поданою письмовою заявою просив звільнити його з публічної служби за власним бажанням. Крім того, вимоги про визнання за ним права на достроковий вихід на пенсію не підлягають до задоволення, оскільки встановлено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач ОСОБА_2 екологічна інспекція в Хмельницькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що з боку відповідача відсутні будь-які порушення, оскільки процедура звільнення ОСОБА_1 проведена у суворій відповідності з законодавством.
Позивач та його представник в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.
Представник відповідача Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду першої інстанції зміні, з наступних підстав.
Судом в цілому зроблено правильний висновок, що звільнення позивача повинно було бути проведено з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України.
Так судом першої інстанції дійсно встановлено і це не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1 05.08.2009 року подав заяву про звільнення з роботи за станом здоров’я та подав відповідне Заключення № НОМЕР_1 Ярмолинецької центральної районної лікарні про неможливість виконувати роботу на займаній посаді з 20.08.2009 року(а.с.62-63).
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Позивачем було дотримано вимог вказаної вище статті.
З матеріалів справи вбачається, що станом на час подання позивачем заяви ініціативи власника –відповідача, щодо звільнення позивача відповідно до вимог п. 2 ст. 40 КЗпП України не було, вказана стаття надає право роботодавця на звільнення працівника за відповідних умов, однак при цьому слід враховувати і волевиявлення самого працівника.
В даному випадку, відповідач, як роботодавець позивача(державного службовця), повинен був врахувати його волевиявлення, що виразилось у поданні обгрутованої заяви про звільнення з публічної служби з підстав ст. 38 КЗпП України.
Відповідач не довів суду правомірності звільнення позивача з публічної служби з підстав п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поряд з цим, з огляду на вказане вище, є помилковими покликання суду першої інстанції на те, що підстави звільнення позивача підлягають зміні з покликанням і на ст. 37 Закону України «Про державну службу», оскільки на час звільнення позивача з публічної служби, а саме 20.08.2009 року він не відповідав критеріям за яких можна було б призначити пенсію державного службовця, а саме він не досяг відповідного пенсійного віку, а застосовувати ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»від 16.12.1993 року не має підстав так, як встановлено, що позивач підлягав за його волевиявленням звільненню з підстав ст. 38 КЗпП України, а не з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Оскільки, позивач поданим позовом засвідчив, що його волевиявлення при подані заяви відповідача було направлено на звільнення з публічної служби за власним бажанням, а відповідач не мав підстав відмовити йому у цьому, внаслідок цього звільнення позивача повинно було відбуватись з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України, тому правильною є відмова у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права на призначення йому пенсії державного службовця із зменшенням пенсійного віку, оскільки як встановлено звільнення його за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є протиправним.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що відповідач звільнивши позивача за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України діяв протиправно, оскільки зобов’язаний був звільнити позивача на підставі ст. 38 КЗпП України, відтак, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Так само суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права на достроковий вихід на пенсію згідно ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»від 16.12.1993 року, ст. 37 Закону України «Про державну службу», хоча і з інших мотивів.
Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково в абзаці 2 резолютивної частини постанови зроблено покликання на ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, відтак постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч. 1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів –
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області –задовольнити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року в справі № 2-а-793/10/2270/17 змінити, абзац 2 резолютивної частини постанови викласти в такій редакції: «Змінити підставу звільнення ОСОБА_1 з п.2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України», в решті постанову залишити без змін.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 293 грн. 95 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом цього з строку з часу складення такої в повному обсязі
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_3
Постанова в повному обсязі складена 01.10.2010 року.