ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 р. Справа № 25563/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на службі, та виплату грошового утримання за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УМВС України в Рівненській області, в якому просив визнати незаконними та скасувати накази УМВСУ в Рівненській області № 157о/с від 14.09.2009 року та № 404 від 14.09.2009 року повністю, № 395 від 04.09.2009 року в частині, що стосується звільнення з органів внутрішніх справ в запас ЗСУ; зобов’язати відповідача поновити його на службі в ОВС; виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.03.2010 року заявлений позов задоволено частково, а саме скасовано накази УМВС в Рівненській області № 157 о/с від 14.09.2009 року, № 395 від 04.09.2009 року в частині, що стосується звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 –оперуповноваженого першого сектору відділу карного розшуку Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області; скасовано наказ УМВСУ в Рівненській області №404 від 14.09.2009 року повністю; зобов’язано УМВСУ в Рівненській області поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого першого сектору відділу карного розшуку Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області; зобов'язано Рівненський МВ УМВСУ в Рівненській області виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.09.2009 року по день поновлення на роботі; постанову суду в частині поновлення на посаді оперуповноваженого першого сектору відділу карного розшуку Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - УМВСУ в Рівненській області, представник якого в поданій апеляційній скарзі покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник відповідача покликається на те, що відповідач оскаржувані накази щодо звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ прийняв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначив, що мав місце факт вчинення позивачем проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що доводиться матеріалами службового розслідування. На підставі Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на позивача накладено дисциплінарне стягнення –звільнення з органів внутрішніх справ. Вважає, що відповідач правомірно прийняв наказ про звільнення позивача. Просить у задоволенні позову відмовити. При звільненні позивача керівництвом УМВСУ в Рівненській області було дотримано вимог чинного законодавства що регулює порядок проходження служби в ОВС і звільнення з такої.
Представник відповідача –УМВСУ в Рівненській області в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволені.
Представник відповідача - Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ з грудня 2005 року. На день звільнення 14 вересня 2009 року займав посаду оперуповноваженого першого сектору відділу карного розшуку Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області та перебував у званні –старшого лейтенанта міліції.
Наказом УМВСУ в Рівненській області № 157 о/с від 14.09.2009 року ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справи України за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) на підставі наказу УМВСУ в Рівненській області № 04.09.2009 року № 395 та № 404 від 14.09.2009 року №382 (а.с.39).
В п.1 наказу УМВСУ в Рівненській області № 04.09.2009 року № 395 та № 404 від 14.09.2009 року №382 (а.с.40-42) вирішено за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося у порушені службової дисципліни, скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, у відповідності до ст.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справи України та відповідно до статей 12,14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», на оперуповноваженого першого сектору відділу карного розшуку Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області ОСОБА_1 вирішено накласти дисциплінарне стягнення –звільнення з органів внутрішніх справ.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом ОВС України.
У відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень як усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (ч.6 ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України).
Частиною 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Частиною 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
З матеріалів справи, зокрема з оскаржуваних наказів вбачається, що відповідачем повністю обґрунтовано застосування до позивача саме крайнього заходу дисциплінарного впливу –звільнення.
Згідно ст. 14 Закону № 3460, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку призначається службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа яка проводить службове розслідування, повинна зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого доводиться до відома особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Так, відповідачем зазначено, що за період з 18.06.2007 року по 13.04.2009 року ОСОБА_2 чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, і два дисциплінарних стягнення у вигляді усного зауваження та оголошення суворої догани за неналежне виконання службових обов’язків застосовані наказами Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області від 19.12.2008 року та від 13.04.2009 року на час звільнення позивача з ОВС зняті не були.
01.09.2009 року був складений висновок службового розслідування за фактами, викладеними в заяві громадянина ОСОБА_3, щодо неправомірних дій окремих працівників Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області, який був затверджений 02.09.2009 року (а.с.65-67), яким на думку колегії суддів апеляційної інстанції, поряд з іншими доказами по справі повністю доводиться факт вчинення позивачем ОСОБА_1 порушення службової дисципліни та дій, що дискредитують звання осіб рядового і начальницького складу ОВС.
Так службовим розслідуванням встановлено, що позивач був причетний до подій наслідком яких стало нанесення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_4; не повідомив своєчасно чергову частину Рівненського МВ УМВСУ в Р/о. про затримання ОСОБА_4 та проведення оперативно-розшукових заходів відносно вказаної особи, чим порушив вимоги п. 2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочин, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України від 04.10.2003 року № 1155 та вимоги п. 3.3 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються; не доповів рапортом безпосередньому начальнику про застосування спеціальних заходів ОСОБА_5 та не склав документів про застосування спецзасобів, чим порушив вимоги ст.ст.12,14 Закону України «Про міліцію»; при проведені службового розслідування надавав неправдиві пояснення про свої дії та дії ОСОБА_6, ввів в оману керівників, порушивши Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України, Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ та ОСОБА_2 працівника органів внутрішніх справ України.
Висновки службового розслідування знайшли своє підтвердження та ґрунтуються на фактичних обставинах.
При цьому покликання суду першої інстанції на те, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2010 року по кримінальній справі № 1-233/10 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України засуджено лише вказану вище особу, не спростовують обставин з яких вбачається, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок за який його звільнено зі служби.
Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що позивач був звільнений зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, який полягав в умисному нанесенні 22.08.2009 року тілесних ушкоджень гр.. ОСОБА_4 , оскільки з оскаржуваних наказів вбачається, що підставою для його звільнення було вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушені службової дисципліни, вчиненні вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС.
Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи, що вказують на вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зважаючи на наявність дисциплінарних стягнень, ставлення до виконання функціональних обов’язків, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, наявні підстави для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення –звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ було проведено з порушенням вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС України», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справи України.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доведеним, що відповідач, з урахуванням всіх обставин, діяв обґрунтовано, своєчасно, у спосіб, що передбачений законами України, за наявності доказів на підтвердження правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача з органів внутрішніх справ, відтак суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що оспорювані накази в частині звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, були винесені з порушенням Дисциплінарного статуту ОВС України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС Української РСР, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Керуючись ст. ст. 158-162, ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3,4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області –задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року в справі № 2-а-6861/09/1770 скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_7
Постанова в повному обсязі складена 15.10.2010 року