ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 р. Справа № 25383/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Шавеля Р.М.

Суддів Олендера І.Я. , Стародуба О.П.

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.04.2010р. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до начальника Державної податкової інспекції у м.Чернівці ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування наказу і направлення на проведення перевірки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою окружного суду закрито в порядку п.1 ч.1 ст.157 КАС України провадження у справі за адміністративним позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи /СПД/ ОСОБА_1 до начальника Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Чернівці ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування наказу і направлення на проведення перевірки, у зв’язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с.29).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила позивач СПД ОСОБА_1, яка у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного закриття провадження у справі (а.с.33-35).

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що спірні направлення і наказ керівника податкового органу мають ознаки правового акта індивідуальної дії, а відтак можуть оскаржуватися в порядку КАС України; в наведеній ситуації позивач не оскаржує дій слідчого, а вважає неправомірними дії відповідача як суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних функцій.

Окрім цього, обов’язковість виконання вимог постанови слідчого не звільняє відповідача від обов’язку дотримуватися вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», які визначають підстави і порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових перевірок.

За таких обставин дана справа підпадає під ознаки справи адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли внаслідок виконання відповідачем постанови слідчого про проведення позапланової перевірки, винесеної в рамках розслідуваної кримінальної справи; дії відповідача по призначенню перевірки зумовлені виконанням вказаної постанови, а відтак позивач для захисту своїх прав зобов’язаний діяти у порядку КПК України, тобто, перевірка правомірності спірних правовідносин повинна проводитися у порядку кримінального судочинства.

Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід вважати хибним і неправильним, виходячи з наступного.

          Як убачається із змісту заявленого позову, СПД ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії начальника ДПІ у м.Чернівці ОСОБА_2 щодо видачі наказу № 212 від 18.02.2010р. та направлення № 020376 від 18.02.2010р. про проведення позапланової виїзної перевірки, а також скасувати зазначені наказ і направлення (а.с.5-7).

          Зміст заявлених вимог обґрунтовує тим, що відповідачем порушено порядок призначення позапланової перевірки, ч.13 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не може бути підставою проведення останньої, оскільки кримінальна справа не порушена проти платника податків СПД ОСОБА_1, а тому відповідач зобов’язаний був звернутися до суду за дозволом на проведення такої перевірки.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як слідує з пп.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб’єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Зокрема, згідно ст.11-1 вказаного Закону передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), в тому числі й на виконання постанов слідчого.

З огляду на викладене, спір між платником податків та податковим органом щодо правомірності призначення позапланової перевірки (в тому числі й на підставі постанови слідчого) є публічно-правовим, оскільки виникає за участі суб’єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій; при цьому наведені дії податкового органу жодними нормами кримінально-процесуального законодавства не регламентуються.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених ч.7 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». При цьому такий наказ відповідно до п.2 ч.1 ст.11-2 наведеного Закону є одним із документів, за умови надання яких під розписку платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

У свою чергу, згідно з п.«г»пп.9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, до такого платника податків може бути застосований адміністративний арешт активів.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки.

Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків, виданого на підставі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також направлення на проведення перевірки, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі, а відтак вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на продовження розгляду в іншому складі суду.

Керуючись ст.28, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задоволити частково.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.04.2010р. про закриття провадження в адміністративній справі № 2а-1062/10/2470 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду справи в іншому складі суду.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючого судді Шавель Р.М.

Суддів Олендер І.Я. , Стародуб О.П.

< Текст >