ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 р. Справа № 75360/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов’язання призначити наукову пенсію,-
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати відповідача УПФ України в м. Тернополі призначити йому наукову пенсію.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.08.2009 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правильно відмовив позивачу у призначені наукової пенсії, оскільки позивач продовжує працювати лікарем в Тернопільській обласній клінічній лікарні, відтак згідно вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»пенсія науковим працівникам призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором, що укладений після досягнення пенсійного віку.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ОСОБА_1, який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити його позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при вирішенні справи судом не враховані вимоги Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а саме ст.ст. 22-1, 24, згідно яких він має право на призначення йому наукової пенсії, без умови звільнення з посади лікаря в Тернопільській обласній клінічній лікарні, яка не є науковою посадою.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про час дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України такий проведено у його відсутності
Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, і це не заперечується відповідачем позивач відповідно до ст. 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», як кандидат медичних наук, який поряд з роботою лікаря займався науковою діяльністю має право на призначення йому пенсії, як науковому працівнику.
З наявної в матеріалах справи заяви позивача вбачається, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії згідно вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (а.с.11).
Відповідачем було відмовлено у задоволені заяви позивача з тих підстав, що умовою призначення йому пенсії, як науковому працівнику є звільнення його з посади лікаря(а.с.4-5).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правильно відмовив позивачу у призначені наукової пенсії, оскільки позивач продовжує працювати лікарем в Тернопільській обласній клінічній лікарні, відтак згідно вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»пенсія науковим працівникам призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором, що укладений після досягнення пенсійного віку.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається (а.с.9), що позивачу 27.12.1988 року присуджено звання кандидата медичних наук.
Відповідно до ч.2 ст. 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, а відтак позивач належить до наукових працівників, і стаж роботи позивача, як особи що має науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю, зараховується згідно ст. 22-3 Закону до стажу наукової роботи.
Згідно, ч. 16 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.6-7) позивач працює лікарем-ендоскопістом в Тернопільській обласній клінічній лікарні, відтак вимога про звільнення його з посади лікаря, як умови призначення йому наукової пенсії є безпідставною, оскільки така посада не є науковою (науково-педагогічною) посадою.
Судом першої інстанції не враховано, що згідно ч. 18 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті.
Відтак з огляду на вказану норму, позивач має право на призначення йому пенсії, як науковому працівнику, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії позивач працював на посаді лікаря-ендоскопіста в Тернопільській обласній клінічній лікарні, яка не є науковою (науково-педагогічною) посадою, та мав відповідний стаж наукової роботи, передбачений ч. 2 ст. 24 вказаного вище Закону.
Таким чином, відповідач УПФ України в м. Тернополі відмовляючи позивачу ОСОБА_1 в призначені пенсії наукового працівника діяв без дотримання норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», без врахування критеріїв визначених ч.3 ст. 2 КАС України, тобто протиправно.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2009 року в справі № 2-а-3644/09 –скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі призначити ОСОБА_1 наукову пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»з 19 березня 2008 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. Ухвала може бути оскаржена відповідно до Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 року безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства, протягом двох місяців з часу набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_2
Постанова в повному обсязі складена 02.07.2010 року.