ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 р. Справа № 23522/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Шавеля Р.М.
Суддів Ліщинського А.М. , Носа С.П.
при секретарі судового засідання Козира В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської обл. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.03.2010р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської обл. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
11.09.2009р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог, просила скасувати наказ начальника Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Іршавському районі Закарпатської обл. № 25-0 від 22.07.2009р. про припинення державної служби на підставі п.2 ст.30 Закону України «Про державну службу» та звільнення із займаної посади з 22.07.2009р.; поновити її на посаді головного державного інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Іршавському районі Закарпатської обл. з моменту звільнення; стягнути з податкового органу середній заробіток за час вимушеного прогулу та заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а також понесені судові витрати (а.с.2-3, 14).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.03.2010р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Іршавському районі Закарпатської обл. № 25-0 від 22.07.2009р. «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1П.»; зобов’язано відповідача поновити позивача на посаді головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Іршавському районі Закарпатської обл.; зобов’язано відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 22.07.2009р. по 12.03.2010р.; постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 2685 грн. 99 коп. допущено до негайного виконання; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.49-53).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу оскаржила відповідач ДПІ у Іршавському районі Закарпатської обл., яка покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с.58).
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковим органом при звільненні позивача з державної служби не було порушено жодних правових норм, оскільки підставою для звільнення слугувала постанова суду, яка набрала законної сили, про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення корупційного діяння.
Таким чином, розглядувані відносини регулюються нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 18.06.2009р. позивача ОСОБА_1, завідувача сектору адміністрування податку на додану вартість ДПІ у Іршавському районі Закарпатської обл., звільнено від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, передбачене п.«г» ч.3 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», із обмеженням щодо неї усним зауваженням (а.с.5-6).
29.06.2009р. позивач була переведена на посаду головного державного інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Іршавському районі Закарпатської обл.
22.07.2009р. керівником податкового органу винесено наказ № 25-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1П.», згідно якого припинено державну службу позивача на підставі п.2 ст.30 Закону України «Про державну службу» та звільнено останню із займаної посади з 22.07.2009р. (а.с.8).
Згідно постанови апеляційного суду Закарпатської обл. від 21.08.2009р. задоволено апеляцію ОСОБА_1, постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 18.06.2009р., якою вона звільнена від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, передбачене п.«г» ч.3 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», із обмеженням щодо неї усним зауваженням, скасовано, справу закрито на підставі ст.247 КУпАП за відсутністю події правопорушення (а.с.7).
По причині наведеного позивач звернулася до відповідача із заявою від 31.08.2009р., в якій просила скасувати наказ про її звільнення та поновити її на посаді головного державного податкового інспектора (а.с.9), на що їй була дано відповідь № 10444/с/04 від 09.09.2009р. про фактичну відмову в задоволенні поданої заяви (а.с.10).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно постанови апеляційного суду Закарпатської обл. від 21.08.2009р. встановлена відсутність вчинення позивачем корупційного діяння, передбаченого п.«г» ч.3 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», при цьому вказане судове рішення згідно ч.4 ст.72 КАС України є обов’язковим для адміністративного суду.
Оскільки в діях позивача відсутній склад вищевказаного правопорушення, тому звільнення останньої із займаної посади слід вважати незаконним, а тому її слід поновити на державній службі.
При цьому судом обгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат, пов’язаних із розглядом справи.
Наведені висновки суду сторонами про справі не оскаржуються, тому колегія суддів в порядку ст.195 КАС України переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і не вбачає підстав для виходу за межі апеляційної скарги ДПІ у Іршавському районі Закарпатської обл.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
Громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, а також наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу (ст.6 цього Закону).
Відповідно до ст.7 названого Закону термін перебування під вартою, термін відбуття покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.
Виходячи із системного аналізу вищеперерахованих норм слідує, що приписи Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не поширюються на спірні правовідносини, оскільки норми цього законодавчого акту стосуються відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, внаслідок яких особі була завдана шкода.
У розглядуваному випадку постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 18.06.2009р. позивач була звільнена від адміністративної відповідальності, при цьому суд не приймав рішення щодо звільнення ОСОБА_2 з державної служби чи відсторонення її від займаної посади.
Між тим, таке рішення було прийнято ДПІ у Іршавському районі Закарпатської обл., в подальшому підстави для прийняття рішення про звільнення позивача відпали, а тому судом підставно покладено обов’язок по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме на відповідача.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської обл. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.03.2010р. у адміністративній справі № 2а-3834/09/0770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Шавель Р.М.
Судді Ліщинський А.М. , Нос С.П.
< Текст >