ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 р. Справа № 2121/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-Волинь»до Волинської митниці про визнання дій неправомірними, скасування рішення від 30 вересня 2009 року № 201000014/2009/001860/1 про визначення митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30 вересня 2009 року № 201000014/9/001039 та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ТзОВ «Агромир-Волинь»звернулось до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці в якому просило визнати дії митниці неправомірними, скасувати рішення від 30 вересня 2009 року № 201000014/2009/001860/1 про визначення митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30 вересня 2009 року № 201000014/9/001039 та зобов’язати відповідача здійснити митне оформлення товару позивача за вантажною митною декларацією № 201000003/2009/006776 від 24.09.2009 року за митною вартістю визначеною декларантом за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору).
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року позов було задоволено повністю.
Вказана постанова мотивована тим, що позивачем для визначення, відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідачу було надано всі необхідні для розмитнення товару документи, відтак при наявних документах на вантаж позивача відповідач повинен був застосовувати метод за ціною імпортованого товару –основний метод.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач –Волинська митниця подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що у зв'язку з неподанням позивачем всіх необхідних документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, що були представлені до митного оформлення, та на підставі аналізу цінової бази даних ЄАІС ДМСУ рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено Волинська митниця зобов'язала декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення, тобто не за першим методом. Оскільки визначити митну вартість за методом 1 виявилось неможливим, посадові особи Волинської митниці, митну вартість товару, що імпортувався позивачем вирішили визначити за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Представник відповідача –Волинської митниці підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, з огляду на матеріали справи, що ТзОВ «Агромир-Волинь»здійснено ввезення на митну територію України товару (привідні ланцюги), в митному режимі –Імпорт, Відправник –експортер товару ТзОВ «Даугавпільський завод привідних ланцюгів «Ditton».
24.09.2009 року позивачем у Відділ контролю митної вартості та номенклатури Волинської митниці відповідно з Митним кодексом України та іншими актами законодавства було подано для митного контролю і митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються на митну територію України документи, що засвідчують правові підстави його ввезення (а.с.23-27,29-42).
Відповідачем було розпочато митне оформлення, після надання ВМД 201000003./2009/006776 від 24.09.2009 року, в котрій заявлено відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Після митного огляду посадовою особою Волинської митниці позивачу було запропоновано надати додаткові документи (а.с. 65) і позивачем було надано відповідачу необхідні додаткові документи зокрема.
30.09.2009 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом, і в той же день відповідачем було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 201000014/9/001039 (а.с.25,28).
Суд першої інстанції правильно вказав, що загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу, ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375 (далі - Порядок N 1375).
Статтями 259 - 265 Митного кодексу встановлено права та обов'язки декларанта та митниці при визначенні митної вартості товару.
Згідно з ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи поданих (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 статті 266 Митного кодексу, виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є:
метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);
метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);
резервний метод (метод 6).
Суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що відповідно до частин 2-4 статті 266 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів. Однак, методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.
Постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20.12.2006 встановлено порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.
Згідно п.7 постанови №1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього, рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу, банківські платіжні документи, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, рішення митного органу про визначення митної вартості ввезених ідентичних га/або подібних товарів, якщо воно Прийнято за одним договором (контрактом), пакувальні листи, копію ліцензії на ввезення вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
П.11 постанови №1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, які і були надані позивачем.
Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачем не наведено переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих позивачем відомостей по вартості товару.
При цьому встановлено, що позивачем для визначення відповідно до Основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які Імпортуються (вартість операції) відповідачу було надано всі необхідні для розмитнення товару документи, а також додаткові документи, які вимагались митним органом.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що подані позивачем документи на вантаж, давали підстави для застосування методу визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за ціною угоди, який є основним методом оцінки.
Також слід зазначити, що пунктом 2.3 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 13.10.2003 р. N 685 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень статті 16 Закону України від 05.02.92 N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф", постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.98 N 1598 "Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України", або в разі неможливості перевірки її обчислення, якщо рахунок-фактура відсутній, а також якщо за наявності рахунка-фактури відсутні інші документи, потрібні для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, чи буде доведено, що заявлені в них відомості не відповідають дійсності, або якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість чи відмовляється від надання необхідних додаткових відомостей, посадові особи Відділу визначають митну вартість самостійно, на основі цін на ідентичні або подібні товари.
Таким чином, митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості транспортного засобу за наявності інформації необхідної для її визначення іншими методами.
Доказів послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування чи незастосування інших методів, відповідачем надано не було.
Позивачем по зовнішньоекономічній операції було подано відповідачу всі необхідні для розмитнення товарів документи, тому у відповідача не було підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення з огляду на вимоги ч.3 ст.2 КАС України.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції не довів правомірність прийнятих рішень, тому суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законну постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови не має.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року в справі № 2-а-19149/09/0370 –без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України –з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_1
Ухвала в повному обсязі складена 02.07.2010 року.