КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 року                                                                    м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, Головного управління юстиції у Київській області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, треті особи на стороні відповідача - Міністерство праці та соціальної політики України, Кабінет Міністрів України про зобов'язання виплатити недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за санаторно-курортне лікування,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із адміністративним позовом до УПСЗН виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області за участю третіх осіб на стороні відповідача - Міністерства праці та соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про зобов'язання виплатити недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за санаторно-курортне лікування.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2008 року позов задоволено частково.

Відмову УПСЗН виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області у проведенні виплати недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати визнано протиправною.

УПСЗН виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області зобов'язано виплатити позивачу недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 та 2007 роки у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, визначеному на день фактично проведених в 2006 та 2007 роках виплат, за вирахуванням виплаченої допомоги в розмірі 220 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

УПСЗН виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області та  ГУ юстиції у Київській області також звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.198, ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до 15.11.2006 року мав статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, а з 15.11.2006 року є постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи та інвалідом ІІ групи, інвалідність пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам ІІ групи  щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу за 2006 рік у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення допомоги за 2006 рік, судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідний рік зупинено.

Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу за 2006 рік в розмірі 100,00 грн., тобто в розмірі встановленому постановами Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року та №836 від 26.07.1996 року.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне. 

Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.      

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими виплата компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинена

Отже, право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік відповідачем не було порушено.

Що ж стосується задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав позивача, оскільки зазначена допомога позивачу була виплачена в жовтні 2007 року, тобто після Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»,  якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за 2006 рік виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за 2006 рік суд першої інстанції виходив з того, що позивач із письмовими заявами про виплату компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку за 2002-2003 роки, а також за 2005-2006 роки не звертався, а тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не було.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Головного УПСЗН Київської ОДА (а.с. 6), позивач 30.03.2007 року звертався із заявою про виплату компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за 2006 рік.

Відмовою в задоволенні даної заяви позивача слугувало те, що постанов Кабінету Міністрів України про розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2005-2007 роки не приймались.

Однак, на думку колегії суддів відсутність постанов Кабінету Міністрів України про розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1, оскільки надання гарантованої грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні за невикористане санаторно-курортне лікування передбачено положеннями п.4 ст.20 та п.2 ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно довідки ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», середня вартість санаторно-курортної путівки в 2006 році складала 2370,00 грн. Компенсацію в зазначеному розмірі слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1, УПСЗН виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, Головного управління юстиції у Київській області слід задовольнити частково, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2008 року в частині задоволення позовних вимог за 2006 рік та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за 2006 рік скасувати. Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УПСЗН виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, треті особи на стороні відповідача - Міністерство праці та соціальної політики України, Кабінет Міністрів України про зобов'язання виплатити недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік відмовити. Позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за 2006 рік слід задовольнити частково. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористане санаторно-курортне лікування за 2006 рік в розмірі 2370,00 грн. В решті постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2008 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, Головного управління юстиції у Київській області задовольнити частково, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2008 року в частині задоволення позовних вимог за 2006 рік та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за 2006 рік скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, треті особи на стороні відповідача - Міністерство праці та соціальної політики України, Кабінет Міністрів України про зобов'язання виплатити недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік відмовити.

Позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за 2006 рік задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористане санаторно-курортне лікування за 2006 рік в розмірі 2370,00 грн.

В решті постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.