ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/1390/22 Номер провадження 22-ц/814/4556/23Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

за участі секретаря Галушко А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2022 року, ухвалену суддею Кузіною Ж.В., по справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії посилаючись на те, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року на підставі виконавчого листа № 642/3503/19 від 10 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення Харківського апеляційного суду.

В обґрунтування вимог вказувала, що вона звернулась до виконавчої служби та надала належні докази щодо проживання її та малолітньої дитини в м. Одеса, проте постановою державного виконавця від 30.11.2021 року визначено місце побачення (зустрічі) ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначала, що 05.02.2022 року вона направила державному виконавцю Міжрайонного ВДВС по Холодногіпрькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцькому Д.П. заяву про передачу виконавчого провадження за підвідомчістю до м. Одеси, проте до цього часу жодної відповіді не надійшло.

Вказувла, що такі дії державного виконавця порушують ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», тому просила визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцького Д.П. щодо не передачі виконавчого провадження № 67206935 від 21.10.2021 року за підвідомчістю та зобов`язати передати дане виконавче провадження до Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) за місцем реєстрації боржника.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2022 року скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця та зобов` язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцького Дмитра Петровича щодо не передачі виконавчого провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року за підвідомчістю.

Зобов`язано державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцького Дмитра Петровича вирішити питання щодо передачі виконавчого провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року за підвідомчістю.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив представник   ОСОБА_2 , адвокат Колісниченко А.С. просив її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що боржниця з заявами чи клопотаннями щодо передачі виконавчого провадження у встановленому порядку не зверталася, тому дана скарга є необґрунтованою.

Окрім того вказав, що стягувач не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду скарги, що є підставою для скасування судового рішення.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Колісниченка А.С. задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 09 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 адвоката Колісниченка А.С. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 грн. витрат на правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , підписану її представником ОСОБА_5 , задоволено частково. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану його представником ОСОБА_1 , задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду ( у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Районним судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2021 року у справі № 642/3503/19, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , третя особа - Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, встановлено ОСОБА_2  наступний порядок участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме графік побачень: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 14 год 00 хв до 18 год 00 хв; щосереди з 19 год 00 хв до 20 год 00 хв у присутності матері ОСОБА_6 .

Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. від 21 жовтня 2021 року № 67206935 відкрито провадження з примусового виконання виконавчого листа № 642/3503/19, виданого 10 серпня 2021 року Харківським апеляційним судом.

Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. від 30 листопада 2021 року визначено місце побачення стягувача з дитиною, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи   ОСОБА_3 з 03.11.2021 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . За цією адресою зареєстрований і малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10, 12).

05 лютого 2022 року ОСОБА_3 звернулася до державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. та відповідної виконавчої служби з заявою про передання виконавчого провадження № 67206935 за підвідомчістю до Першого Київського ВДВС у м. Одесі, тобто за місцем реєстрації та проживання боржника ОСОБА_3 та її сина.

08 лютого 2022 року державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцький Д. П. та Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові отримали заяву ОСОБА_3 . Проте жодних дій у межах виконавчого провадження № 67206935 не вчинено.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцького Дмитра Петровича щодо не передачі виконавчого провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року за підвідомчістю, районний суд виходив з того, що оскільки виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, та враховуючи те, що державним виконавцем будь яких заперечень щодо вказаної скарги не надходили, наявні підстави для її задоволення.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою адвоката Колісниченка А.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 в тому числі вказував, що він не був повідомлений судом першої інстанції про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи відомостей про направлення йому судових повісток та їх отримання ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає явку обов`язковою.

Відповідно до частини шостої  ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу або разом із розписою рекомендованим листом із повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

В частині першій статті 130 ЦПК України , визначено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA у. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що дані про належне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права в силу вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 лютого 2021 року в справі № 361/8730/15-ц (провадження № 61- 17263св20), від 24 березня 2021 року в справі № 211/1971/15-ц (провадження № 61-14285св20), від 31 березня 2021 року в справі № 592/6348/13 (провадження № 61-15768св20).

Отже, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення по суті спору.

При ухваленні нового судового рішення по суті скарги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті  447  ЦПК  України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина першастатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 1 частини другоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Тобто судовим рішенням при розгляді скарги на дії державного виконавця має бути поновлено саме порушене право заявника.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 489/20802, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5 (далі Інструкція).

Розділом V вищевказаної інструкції визначено порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень.

Згідно пункту 6 розділу V Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі:  

-якщо місцепроживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби;  

-відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби;  

-утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби;

-якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби;  ліквідації або реорганізації органу державної виконавчої служби;  

-наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Пунктом 7 розділу V Інструкції передбачено, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися :

- у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження;

- до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби;

- до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника управління забезпечення примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби.

За правилами п. 12 розділу ІІІ Інструкції державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо, зокрема, стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцького Д.П. про відкриття виконавчого провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року відкрито провадження з примусового виконання виконавчого листа № 642/3503/19 виданого 10.08.2021 року Харківським апеляційним судом, яким встановлено ОСОБА_2 наступний порядок участі у вихованні сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступний графік спільних побачень: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 14 год. до 18 год.; щосереди з 19 год. до 20 год. у присутності матері   ОСОБА_6 (а.с. 5).

Згідно відомостей Єдиного реєстру боржників, що є в загальному доступі, у провадженні Міжрайонного ВДВС по Холодногірькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) перебуває на виконанні виконавче провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021.

Обгрунтовуючи дану скаргу ОСОБА_6 вказала, що вона зверталась до міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові та надала належні докази щодо її проживання, а також її малолітньої дитини, в м. Одесі.

Проте постановою державного виконавця від 30 листопада 2021 року визначено місце побачення (зустрічі) ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, 05.02.2022 вона звернулася до державного виконавця Розтоцького Д.П. та до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах в м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з вимогою передати виконавче провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року за підвідомчістю до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за місцем реєстрації боржника (а.с. 17-18).

Із матеріалів спраи вбачається, що заява ОСОБА_6 від 05 лютого 2022 року про передачу виконавчого провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року за підвідомчістю до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за місцем реєстрації боржника була отримана державним виконавцем 08 лютого 2022 року, що підтверджується належними доказами, а саме: описом вкладення у поштовий лист, накладна та повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 15, 16).

Проте, станом на час звернення із скаргою до суду відповіді на її заяву від державного виконавця так і не надійшло.Державний виконавець не надав жодних доказів на підтвердження вжиття заходів з розгляду заяви ОСОБА_3 та винесення рішення передбаченого Інструкцією з організації примусового виконаннч рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 489/20802.

Згідно ч.1  ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За таких обставин колегія суддів вважає, бездіяльність державного виконавця, яка полягає в не вирішенні заяви ОСОБА_3 , вчинена всупереч нормам ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», та є неправомірною, а тому скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити частково, зобов`язавши державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцького Дмитра Петровича розглянути заяву ОСОБА_3 про передачу виконавчого провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року за підвідомчістю.

За таких обставин, ухвалу районного суду слід скасувати з ухваленням нового судового рішення по суті скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах  ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2022 року скасувати.

Скаргу  ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) Розтоцького Дмитра Петровича щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 про передачі виконавчого провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року за підвідомчістю.

Зобов`язати державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірькому та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцького Дмитра Петровича розглянути заяву ОСОБА_3 про передачу виконавчого провадження № 67206935 від 21 жовтня 2021 року за підвідомчістю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.11.2023 р.

Головуючий суддя:                                                        О.В.Чумак

Судді:                                                                         С.Б. Бутенко

О.В. Прядкіна