ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 р. Справа № 17357/10

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – ОСОБА_1 ,

суддів – Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 січня 2010 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про визнання дій протиправним та зобов’язання призначити пенсію на пільгових умовах, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив прийняти рішення про визнання протиправною відмову відповідача щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 1979 по 1980 та з 1986 по 1987 роки на Маківському цукровому заводі Дунаєвецького району Хмельницької області на посаді газозварника – газорізника та просив зобов’язати призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначивши що така відмова порушує вимоги вказаного Закону.

Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 січня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення № 46 від 06 липня 2009 року комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_2 у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 1979 по 1980 та з 1986 по 1987 роки відповідно, на Маківському цукровому заводі Дунаєвецького району Хмельницької області на посаді газозварника – газорізника; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з моменту виникнення права на неї.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.2003 р. та п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р., надані передбачені вказаними нормативно-правовими актами документи, якими підтверджується стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, а також засвідчено показаннями свідків. Достовірність поданих документів, а також показів свідків не спростована жодними іншими доказами.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідачі – Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області подали апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просять скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційних скаргах відповідачі вказують на те, що комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років встановила, що 1979, 1980,1986 та 1987 роки зарахувати до пільгового стажу позивача немає підстав, так як згідно відомостей нарахування заробітної плати ОСОБА_2 рахувався трактористом автотранспортного цеху та слюсарем трубопровідником, тому вважають постанову суду першої інстанції необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідачів – апелянтів в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримав та просить такі задовольнити.

Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів на підтримання доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Розглядаючи спір та приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.ст. 13,62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та на підставі досліджених доказів прийшов до вірного висновку про те, що позивач ОСОБА_2, має відповідний стаж роботи на посадах з шкідливими і важкими умовами праці, а тому має відповідний пільговий стаж для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

При цьому судом першої інстанції правильно враховано, що у відповідності до п.п. 1, 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 р. та п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці підтверджується трудовою книжкою із оформленими належно записами, а у випадку відсутності в ній всіх відомостей – уточнюючою довідкою про характер роботи.

Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є насамперед наявність виробництва, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах в Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівників наданою підприємством уточнюючою довідкою про характер роботи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно п.”б” ч.1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, – за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як зазначено вище, судом першої інстанції встановлено періоди роботи ОСОБА_2, які є спірними, а саме 1979,1980,1986 та 1987 роки, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: газозварника-газорізника Маківського цукрового заводу Дунаєвецького району Хмельницької області, що зокрема, підтверджується записами у його трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.6-12) та архівною довідкою (а.с.13-14).

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 р. при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.п. “а”, ”б” ч.1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків (приклад вірного застосування даного положення наводиться у додатку №1 до Порядку).

Щодо періодів роботи позивача «газозварником-газорізником» які є спірними, а саме 1979,1980,1986 та 1987 роки, то судом першої інстанції правильно взято до уваги також показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6А, як і наявні записи в трудовій книжці, якими підтверджується робота та повна зайнятість позивача.

При цьому, було правильно враховано вимоги п. 18 «Порядку підтвердження трудового стажу ...» (затв. постановою КМУ №637 від 12.08.93р.) яким передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи та організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж (в тому числі спеціальний) установлюється на підставі показань двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Позивач працював у в спірні періоди під час дії постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.

Вказаною постановою робота, на якій працював позивач, віднесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, а тому весь спірний період роботи позивача, який не визнається відповідачами, за цією роботою слід зарахувати до пільгового стажу.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р., яка була чинною на час звернення позивача до пенсійних органів та є чинною на даний час, робота на якій працював позивач також віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як суб’єкт владних повноважень, відмовляючи позивачу у зарахувані до пільгового стажу періодів роботи 1979,1980,1986 та 1987 років, діяло не на підставах, що передбачені Конституцією і чинними законами України, тобто неправомірно, а тому суд правильно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 січня 2009 року в справі № 2-а-12/10 – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя:           І. Я. Олендер

Судді:           В.З.Улицький

                                                                                                              ОСОБА_7