ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2010 р. Справа № 88660/09/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу УДАІ ГУМВС України в Одеській області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності,-
В С Т А Н О В И В :
25.08.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до УДАІ ГУМВСУ в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ВН № 235842 від 14.08.09 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 255 грн.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що 14.08.09 року о 18 годині він керував в м.Одеса по вул.Преображенській власним транспортним засобом «ВАЗ-21103» д.н.з. НОМЕР_1. Проїжджаючи перехрестя даної вулиці з вулицею Старопортофранівською побачив задимлення у салоні та здійснив вимушену зупинку. Після зупинки увімкнув аварійну сигналізацію та провів всіх пасажирів у безпечне місце - на пішохідну частину вулиці. Повернувшись до автомобіля, побачив патрульний транспортний засіб органу ДАІ. Інспектор Охотський В.О., пояснивши йому, що вчинив зупинку у забороненому місці, склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс відносно нього постанову про накладення штрафу в сумі 255 грн. ОСОБА_1 вважає, що п.15.9 Правил дорожнього руху не порушував, так як зупинка була вимушеною.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02.11.2009 року задоволено адміністративний позов та закрито провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з тих підстав, що позивач у даній дорожній обстановці діяв згідно з вимогами пп.15.14, 9.9 ПДР, у стані крайньої необхідності, а тому його дії не є адміністративним правопорушенням.
Не погодившись з рішенням суду, УДАІ ГУМВСУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, вказуючи при цьому на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема висновки суду не відповідають обставинам справи. Так апелянт зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 15.9 «и» ПДР здійснено зупинку в забороненому місці - на перехресті. Позивач не вжив всіх заходів щодо прибирання транспортного засобу з місця, де зупинка заборонена (п. 15.13 ПРД). Не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію ( 9.9 «а» ПДР).
Одночасно апелянт вважає, що суд в своєму рішенні всупереч вказаних обставин, визнав, що позивач діяв у строгій відповідності до ПДР. При цьому як джерело доказів вказаних обставин визнав пояснення позивача. Визнання вказаної обставини лише позивачем не можна визнавати як доказ у справі, що підтверджується наступними доводами.
Тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову за якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули та не поступило клопотань про розгляд апеляції з їх участю, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно до протоколу ВН № 003072 від 14.08.09 р., складеному о 18 годині 05 хвилин інспектором Охотським В.О. в м.Одеса на перехресті вулиць Преображенська та Старопортофранівська. ). 14.08.09 р., керуючи транспортним засобом ВАЗ 21103 д.н.з. НОМЕР_1 в м.Одеса по вул.Преображенській, здійснив зупинку та стоянку на перехресті з вул.Старопортофранівською. Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, крім час вчинення адміністративного правопорушення. Однак, часу вчинення правопорушення протокол не містить.
Постановою про адміністративне правопорушення серії ВН № 235842 від 14.08.09 року ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.122 КУпАП. Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 14 серпня 2009 року в м.Одеса він керував транспортним засобом ВАЗ 21103 д.н.з. НОМЕР_1 по вул.Преображенській, і здійснив зупинку та стоянку на перехресті з вул.Старопортофранівською, чим порушив вимоги п.15.9 Правил дорожнього руху України вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити, крім інших даних, прийняте по справі рішення.
Пунктом 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10. 2001 року № 1306 визначено, що вимушена зупинка— припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі. Відповідно до пп. „ґ" п.15.9 ПДР, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Пунктом 15.14 ПДР передбачено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити — діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил, в тому числі увімкнути аварійну сигналізацію.
Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що 14.08.09 р. о 18 годині ОСОБА_1О, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21103 д.н.з. НОМЕР_1 в м.Одеса на перехресті вулиць Преображенська та Старопортофранівська, здійснив вимушену зупинку, викликану раптовими несправностями транспортного засобу, увімкнув аварійну сигналізацію, супроводив пасажирів транспортного засобу у безпечне місце та вживав заходи до переміщення автомобіля у місце, де не заборонена зупинка чи стоянка.
Одночасно необхідно вказати, що питання закриття провадження по даній адміністративній справі не може бути вирішено судами, оскільки входить в компетенцію лише органу, який приймає рішення про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Окрім цього колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у своїх вимогах не ставив питання про закриття провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, скасувати постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02.11.2009 року в частині закриття провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 160, п.п.1,2 ч.1 ст.197, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу УДАІ ГУМВС України в Одеській області – задовольнити частково.
Скасувати постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02.11.2009 року у справі №2а-403/09 в частині закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В решті позовних вимог, постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В.Онишкевич
ОСОБА_2