ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 р. Справа № 94061/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого -судді Сапіги В.П.
Суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, що виступає в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, що виступає в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації України про зобов'язання виключити інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та здійснювати податковий облік за раніше встановленими формами без застосування ідентифікаційного номера, анулювання відмітки в паспорті та скасування інформації, зобов'язання проставити відмітку в паспорті, завіривши її гербовою печаткою, а також зобов'язання не надавати ідентифікаційний номер неповнолітньому та не вносити дані про нього в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2, ОСОБА_3, що виступає в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6, ОСОБА_7 24.11.2009 року звернулися в суд з адміністративним позовом до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації України у якому просять зобов'язати відповідачів виключити інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та здійснювати податковий облік за раніше встановленими формами без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по батькові), анулювати раніше проведений запис в паспорті згідно Наказу №602/1226 від 19.10.2004 року про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера(за прізвищем, іменем та по батькові), проставити відмітку в паспортах про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою податкового органу, а також зобов'язати не надавати ідентифікаційний номер ОСОБА_4 та не вносити дані про нього в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у зв'язку із своїми релігійними переконаннями мають право на раніше встановлену форму обліку без застосування ідентифікаційного номера, не бути включеним до державного реєстру та право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Скориставшись Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року №602/1226, вони відмовились від ідентифікаційного номера, однак подальший їх облік як платників податків згідно вказаного Наказу здійснюється за серією та номером паспорта, шо також суперечить їхньому віросповіданню. Позивачі звертались із заявами до відповідачів з вимогами, які викладені у прохальній частині позовної заяви, так як з Наказом №602/1226 від 19.10.2004 року не згідні, однак отримали відмову, у зв'язку з чим за захистом своїх прав та свобод звернулись з відповідним позовом до суду.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що позивачі скористались своїм правом, звернувшись до відповідних органів із заявою встановленого зразка, і на момент розгляду справи у позивачів відсутній ідентифікаційний номер та проставлена у паспорті відмітка про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Наказ ДПА України №264/ДСК від 06.05.2004 року стосується лише тих осіб, стосовно яких були постановлені рішення суду, оскільки в Журналі обліку документів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від ідентифікаційного номера, а саме: реквізити 6.7,8, згадується конкретне рішення суду, на підставі якого вноситься відповідна інформація до Журналу.
Лише органи внутрішніх справ вправі вносити відповідні записи в паспорт з приводу права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Не погоджуючись з постановою суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є недоведеними, судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову за якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представника, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі є членами Української Православної церкви, сповідують православну релігію.
28.01.2005 року в паспортах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 проставлено відмітку про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
У зв'язку з чим 20 лютого 2009 року позивачі звернулися до Камінь-Каширської МДПІ Волинської області та Державної податкової адміністрації України з заявами здійснювати податковий облік за раніше встановленими формами без застосування ідентифікаційного номера, анулювати раніше проведений запис в паспорті, який був зроблений згідно Наказу №602/1226 від 19.10.2004 року, проставити відмітку в паспортах про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою податкового органу, а також зобов'язати не надавати ідентифікаційний номер неповнолітньому ОСОБА_4 та не вносити дані про нього в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
За наслідками розгляду вказаних заяв, відповідачами були дані відповіді про те, що вирішення поставлених вимог має здійснюватися згідно зі встановленим Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року N 602/1226 «Про затвердження порядку внесення відмітки і паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платню податків та інших обов'язкових платежів», затвердженого Міністерством юстиції України 20.10.2004 року.
Проте з матеріалів справи слідує, що позивачі скористались цим Порядком. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Частиною 1 ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, установлених законом. У ч. 2 ст. 1 Закону України від 22 грудня 1994 року N 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без цього номера.
На виконання вказаної норми Закону N 320/94-ВР був прийнятий Наказ №602/1226 від 19.10.2004 року про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів (далі - Порядок), відповідно до п. 4 якого фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою N ВЗ та паспорт громадянина України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачі скористалися своїм правом, звернувшись до відповідних органів із заявою встановленого зразка, і на момент розгляду справи у позивачів відсутній ідентифікаційний номер та проставлена у паспорті відмітка про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Окрім цього суд першої інстанції при вирішенні питання анулювання раніше проведених записів в паспортах позивачів згідно Наказу №602/1226 від 19.10.2004 року, прийшов до правильного висновку, що Наказ ДПА України №264/ДСК від 06.05.2004 року не пройшов державну реєстрацію, а також даним Наказом забезпечено виконання рішень суду, які набрали законної сили або допущені до негайного виконання, щодо внесення відмітки до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовились від ідентифікаційного номера, та ведення Журналу обліку документів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від ідентифікаційного номера. Тобто, даний Наказ стосується лише тих осіб, стосовно яких були постановлені рішення суду, оскільки в Журналі обліку документів фізичних осіб, які через свої через свої релігійні переконання відмовилися від ідентифікаційного номера, а саме: реквізити 6.7,8, згадується конкретне рішення суду, на підставі якого вноситься відповідна інформація до Журналу.
Разом з тим, Наказ №602/1226 від 19.10.2004 року на момент розгляду справи є чинним, позивачами не оскаржувався та є єдиним нормативним документом, який визначає механізм реалізації положень ч.2 ст.1 Закону щодо внесення відмітки до паспорта громадянина України стосовно його ідентифікаційного номера, яким позивачі вже скористались.
За наведеним колегія суддів вважає, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог позивачів в частині зобов'язання відповідачів виключити інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів про позивачів, що обліковуються за серією та номером паспорта згідно наказу №602/1226 від 19.10.2004 року та здійснювати в подальшому облік за раніше встановленими формами, а саме за прізвищем, іменем та по батькові.
Також повноваження щодо внесення до паспорту записів і відміток належить, згідно п.7 Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України №3423-ХІІ від 02.09.1993 року до виключної компетенції паспортної служби (Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб), яка, згідно Постанови КМУ №844 від 14.06.2002 року, утворена у складі Міністерства внутрішніх справ.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст.19 Конституцій України).
З огляду на вищевикладене, органи Державної податкової служби України та їх посадові особи не мають права на здійснення будь-яких записів у паспорті, оскільки це не передбачено чинним законодавством України та суперечить вимогам ч. 2 ст.19 Конституції України.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що чинним законодавством визначено державний орган, який наділений повноваженнями вносити таку відмітку до паспорта особи, - це орган внутрішніх справ за місцем реєстрації останніх.
Тому колегія суддів вважає, що вірним є висновок суду про те, що Камінь-Каширська МДПІ не наділена повноваженнями щодо анулювання та внесення будь-яких записів в паспорта позивачів. Частиною 2 ст. 5 цього Закону N 320/94-ВР передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 29.12.2008 року отримав паспорт громадянина України є віруючою людиною і за своїми релігійними переконаннями відмовляється від присвоєного ідентифікаційного номера. 05.07.2009 року законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 звернулась з заявою до Камінь-Каширської МДПІ про відмову від присвоєного сину ідентифікаційного номера. Внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів інформації про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, заборонено частиною другою статті 5 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів". А у випадку, коли відповідна інформація про таку особу вже внесена до реєстру - то вона підлягає негайному та безумовному виключенню.
Тому колегія суддів вважає не вірним висновок суду першої інстанції, що законний представник не звертався до відповідача з вимогою стосовно відмови у наданні ідентифікаційного номера неповнолітньому ОСОБА_4
Зважаючи на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частинні зобов»язання відповідачів не вносити в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів дані щодо ОСОБА_4 та не присвоювати останньому ідентифікаційний номер підлягають до задоволення.
Колегія суддів також зазначає, що чинним податковим законодавством не передбачено скасування ідентифікаційного номеру, а тому в цій частині постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою.
Враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивачів підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової постанови.
Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв постанову з порушенням матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, ст..200, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, що виступає в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7– частково задовольнити.
Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 року у справі № 2а-18545/09 в частині відмови в позові ОСОБА_3, що виступає в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 щодо зобов'язання не надавати ідентифікаційний номер неповнолітньому та не вносити дані про нього в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
Прийняти нову постанову та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, що виступає в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 в частинні зобов»язання Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації України не вносити в Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів дані щодо ОСОБА_4 та не присвоювати останньому ідентифікаційний номер.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В.Онишкевич
ОСОБА_8
Повний текст постанови
виготовлено 08.11.2010р.