ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 р. Справа № 88702/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
при секретарі судового засідання Стецків І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 03.06.2009р. по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 Павловича, ОСОБА_43 до управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні-травні 2009 року позивачі звернулись в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування їм у 2006-2007 роках та нарахування не в повному обсязі у 2008 році щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком встановленої законом про державний бюджет на 2006-2008 роки за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року; зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі нарахувати та виплатити їм недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет на 2006-2008 роки за періоди з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 03.06.2009р. позовні вимоги задоволено частково, визнано дії управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області щодо не нарахування в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та нарахування в неповному обсязі в період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на користь позивачів щомісячної соціальної державної допомоги, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законами України про Державний бюджет на 2007-2008 роки неправомірними, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області провести нарахування та виплату позивачам щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни, передбаченої ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України про Державний бюджет на 2007-2008 роки, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплаченого підвищення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі вказує, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст.111 вищенаведеного закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення № 6-рп/2007. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» , якими обмежується дія ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Проте, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не внесені тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Разом з тим, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі є дітьми війни, а відтак мають право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що останні мають право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов’язання провести нарахування та виплату на користь позивачів оспорюваної допомоги з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачам підвищення до пенсії за 2006 рік.
ОСОБА_44 те, у резолютивній частині оскаржуваної постанови, судом першої інстанції зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату на користь позивачів щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої законом, тому колегія суддів, вважає, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено не соціальну допомогу, у вигляді підвищення до пенсії, а підвищення, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачам здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області залишити без задоволення, постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 03.06.2009р. по справі № 2а-934/09 – без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В.Онишкевич
ОСОБА_44
Повний текст виготовлено 08.11.2010 р.