ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 р. Справа № 85260/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу
управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду від 09 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,
В С Т А Н О В И Л А :
29.04.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом та з уточненнями до нього до управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради в якому просив стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради недоплачену разову щорічну грошову допомогу в сумі 4330,00 грн. за 2008-2009 рік.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 09 жовтня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради виплатити ОСОБА_1 суму щорічної до 5 травня разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за 2009 рік, виходячи з п'яти фактичних розмірів мінімальної пенсії за| віком за виключенням сум фактично проведеної виплати. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що виплата допомоги потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Крім того, частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет України.
".
Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АА № 076667 виданого Івано-Франківським МВК від 26.03.1996 р., а відтак має право на встановлену ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, яка йому виплачується відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції правильно виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2008 рік, якими було обмежено право на отримання допомог передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Тобто рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 має перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Тобто статті ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік" якими було обмежено виплату разової допомоги втратили чинність з 22.05.2008 року, оскільки рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10/рп-2008 не має зворотної дії в часі. Тому на момент виплати позивачу грошової допомоги, Закон про Державний бюджет України на 2008 рік був чинним.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позову за 2009 рік, оскільки розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2009 рік, як однієї з державних соціальних гарантій, встановлено Постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»від 18.03.2009 року № 211 на виконання ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 р. № 835 з урахуванням відсутності відповідного регулювання такої виплати в залежності від прожиткового мінімуму іншими нормативно-правовими актами.
18.03.2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»№ 211, якою, зокрема, встановлено розміри виплати разової грошової допомоги, передбаченої ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII.
Частиною 1 ст.71 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2010 року відмовлено в позові про визнання незаконною Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18.03.2009 року № 211.
При цьому суд прийшов до висновку про обґрунтованість визначення Кабінетом Міністрів України розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті учасникам бойових дій у 2009 році, а також про те, що постанова видана з метою реалізації покладених на відповідача повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України в частині виплати Міністерством праці та соціальної політики України щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, в межах бюджетних асигнувань, затверджених Законом № 835.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 року залишено без змін наведену вище постанову Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.. 160, ст. 195, ст.. 196, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради задоволити, постанову Івано-Франківського міського суду від 09 жовтня 2009 року у справі № 2а-1012/09 – скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В.Онишкевич
ОСОБА_2