ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 р. Справа № 42691/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача                      ОСОБА_1,

суддів:                                                             Пліша М.А., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про зобов’язання перерахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, -

ВСТАНОВИЛА

25.02.2009 року позивач звернулася до суду з позовом про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу у вигляді підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, за період 01 січня 2006 року – 31 грудня 2008 року, в сумі 3810,00 грн., відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2009 року позов задоволено частково: зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 09 липня – 31 грудня 2007 року, та за період 22 травня – 31 грудня 2008 року включно, в сумі 1419,10 грн. . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на неправильне застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, судом вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог за 2006 рік.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами 1, 2 статті 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за період з 09.07-31.12.2007 року.

Неврахування наведеного судом першої інстанції є підставою для скасування його постанови.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено. Таким чином, враховуючи позовні вимоги, за 2008 рік такі підлягають задоволенню за період 22.05-31.12.2008 року.

Водночас позовні вимоги за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року у межах цих років не підлягають задоволенню, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.

Позовна вимога про зобов’язання відповідача стягнути конкретні суми спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов’язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.

Керуючись статтями 195, 197 ч. 1 п. 2, ст.ст. 198, 202 п.4, 205 ч. 2, ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити частково, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2009 року у справі № 2-а-1998/09 – скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії за період 22 травня – 31 грудня 2008 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії (30% мінімальної пенсії за віком) відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 22 травня – 31 грудня 2008 року, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: М.А. Пліш

ОСОБА_3