ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 р. Справа № 13274/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача                      ОСОБА_1,

суддів:                                                             Пліша М.А., Святецького В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі Чернівецької області на постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11 січня 2010року у справі за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі Чернівецької області про зобов'язання провести нарахування недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА

У листопаді 2009 року позивачі звернулися до суду з позовами про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену як дітям війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.

Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11 січня 2010 року позовні вимоги задоволено частково: дії та бездіяльність відповідача по нарахуванню та перерахунку позивачам щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни визнано неправомірними та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачам у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року підвищення до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , визначеної ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за періоди з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також донарахувати та виплатити зазначене підвищення за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на неправильне застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дітьми війни, що підтверджується відповідними посвідченнями.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.

Суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що спірна виплата є щомісячною державною соціальною допомогою, а не підвищенням пенсії, як про це зазначено у статті 6 Закону № 2195.

Судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами 1, 2 статті 100 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи пропущення позивачами річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за періоди 09.07-31.12.2007 року та 22.05 по 22.11.2008 року., ОСОБА_3– за періоди 09.07-31.12.2007 року та 22.05 по 28.11.2008 року та про задоволення їх ОСОБА_2 за період 23.11-31.12.2008 року, ОСОБА_3 – за період 29.11-31.12.2008 року.

Неврахування наведеного судом першої інстанції є підставою для скасування постанови.

Водночас відмова у задоволенні позову за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року у межах цих років є обґрунтованою, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.

Керуючись статтями 195, 197 ч. 1 п. 2, ст.ст. 198, 202 п.4, 205 ч. 2, ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі Чернівецької області задовольнити частково, постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11 січня 2010року у справі № 2-а-2/10 – скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі Чернівецької області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії за період 23.11-31.12.2008 року та ОСОБА_3 підвищення до пенсії за період 29.11-31.12.2008 року та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачам підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за вказані періоди, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: М.А. Пліш

ОСОБА_4