ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 р. Справа № 40031/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Олендера І.Я.,
суддів – Каралюса В.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради про стягнення недоплаченої грошової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА :
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради про стягнення недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки, зазначивши, що згідно ст.43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, встановленому правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, але виплати проводились не в повному обсязі.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у не повному розмірі за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1901, 14 грн., та відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 2947, 30 грн., а всього 4848 грн. 44 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального та процесуального права. Управлінням соціального захисту правомірно – в межах наявних фінансових ресурсів здійснено виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим на момент відповідних виплат законодавством України. При прийнятті постанови не враховано норми бюджетного процесу в Україні, визначені Бюджетним кодексом України, зокрема ст. 51.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір»ю малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є застрахованою та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно Конституції України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року N 2017-III, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
З 01.01.2007 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. N 32 "Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" та наказу Міністерства праці та соціальної політики від 06.12.2006 року N 453 "Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення" повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень з призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які передбачені Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передані органам праці та соціального захисту населення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки Законом України Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не визначено відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід застосовувати ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом липня-грудня 2007 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення не трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», що підтверджується довідкою відповідача за № 553 від 03.02.2009 року (а.с.6).
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) встановлено, що така допомога надається щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року – 434 грн., з 1 квітня 2007 року – 463 грн., з 1 жовтня 2007 року – 470 грн. Отже, позивачу слід провести перерахунок та виплатити допомогу в розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Відповідно до частини 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
З огляду на викладене, судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача є підставними в частині нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що полягає в наступному.
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6) затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня – 538 грн., з 01 липня – 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Саме тому у 2008 році допомога нараховувалась та виплачувалась відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та положень Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності» № 1105-14 від 28.12.2007 року, яким визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2009 року в справі № 2а-977/09 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради щодо невиплати на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої ст.43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої ст.43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання. постановою законної сили