ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 р. Справа № 81508/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Олендера І.Я.,
суддів – Каралюса В.М., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення коштів, -
ВСТАНОВИЛА :
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов»язання сплатити частину невиплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з період з липня 2007 року по березень 2008 року, зазначивши, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 01.01.1993 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), їй як матері малолітньої дитини, що здійснює догляд за дитиною, повинна надаватися допомога в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом, але виплати проводились не в повному обсязі.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в частині невиконання рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року. Зобов’язано Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести донарахування і виплату недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в розмірах, визначених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а саме – у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років щомісячно.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального та процесуального права. Враховуючи фінансування Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з Державного бюджету України, відповідно до ч.3 ст. 143 Конституції України, орган соціального захисту здійснює лише перерахування коштів, шляхом реалізації делегованих державою повноважень і не може відповідати за встановлення розмірів допомоги, самостійно визначати їх збільшення або зменшення. На думку скаржника, слід також виокремити порушення судом першої інстанції вимог законодавства щодо пропуску строку позовної давності. Беззаперечним є факт пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, що відповідно до ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Судом не врахована норма ч.2 ст. 19 Конституції України. Зміни внесені у Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 27.12.2007 року щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то вони рішенням Конституційного суду України неконституційними не визнавались у встановленому законом порядку. Відтак у суду були відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог в частині перерахунку розміру допомоги за 2008 рік.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір»ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є непрацюючою, перебуває на обліку в Шевченківському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, яке здійснює нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно Конституції України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року N 2017-III, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
У відповідності до ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач протягом липня-грудня 2007 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», що підтверджується довідкою від 26.03.2009 року, виданої відповідачем (а.с.9).
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року – 434 грн., з 1 квітня 2007 року – 463 грн., з 1 жовтня 2007 року – 470 грн. Отже, позивачу слід провести перерахунок та виплатити допомогу в розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Відповідно до частини 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
З огляду на викладене, судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача є підставними в частині нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що полягає в наступному.
Посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України, колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивача за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягав відповідач, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Будь-яких поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивача не наведено.
Суд першої інстанції зобов’язаний був врахувати клопотання представника відповідача, де ним ставилось питання про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строків, передбачених ст. 99 КАС України та застосування наслідків, передбачених ст. 100 КАС України, зокрема в частині позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Відтак, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року слід відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду позивачем.
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008-2009 роки, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6) затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня – 538 грн., з 01 липня – 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Саме тому, у 2008-2009 роках допомога нараховувалась та виплачувалась відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та положень Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності» № 1105-14 від 28.12.2007 року, яким визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2009 року в справі № 2а-617/09 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691 – VІ від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.