ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2010 р. Справа № 18451/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Шавеля Р.М.

Суддів Ліщинського А.М. , Носа С.П.

при секретарі судового засідання Балко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 оборони України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 оборони України, Львівського обласного військового комісаріату про визнання актів індивідуальної дії протиправними, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А:

22.09.2009р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати дії ОСОБА_1 оборони України щодо затвердження п.36 протоколу № 5 від 10.10.2007р. в частині призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби полковнику у запасі ОСОБА_2 в розмірі 47980 грн. 80 коп. протиправними; визнати п.36 протоколу № 5 від 10.10.2007р. в частині можливості призначення одноразової грошової допомоги полковнику у запасі ОСОБА_2 в разі інвалідності внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, у розмірі 47980 грн. 80 коп., нечинним; стягнути на його користь з ОСОБА_1 оборони України недоотриману суму одноразової грошової допомоги у розмірі 82986 грн. 24 коп. (а.с.2-6, 32).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009р. заявлений позов задоволено; визнано дії ОСОБА_1 оборони України щодо затвердження п.36 протоколу № 5 від 10.10.2007р. щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в розмірі 47980 грн. 80 коп. протиправними; визнано п.36 протоколу № 5 від 10.10.2007р. ОСОБА_1 оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у розмірі 47980 грн. 80 коп. протиправним; стягнуто з ОСОБА_1 оборони України на користь позивача недоотриману суму одноразової грошової допомоги у розмірі 82986 грн. 24 коп. (а.с.37-39).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_1 оборони України, який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить в поданій апеляційній скарзі постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.45-47).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що одноразова грошова допомога у зв’язку із інвалідністю полковнику запасу ОСОБА_2, який є інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, виплачена з дотриманням вимог чинного законодавства, при цьому розглядувані відносини регулюються постановою КМ України № 499 від 28.05.2008р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Також позивачем пропущений річний строк звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в межах заявлених вимог підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, згідно витягу з наказу начальника Територіального Західного контрольно-ревізійного управління (по стройовій частині) № 7 від 18.01.2007р. полковника ОСОБА_2, звільненого наказом Міністра оборони України № 1951 від 11.12.2006р.з військової служби у запас за п.67 підп. «б»(за станом здоров’я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, з 02.02.2007р. виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Галицького РВК м.Львова (а.с.7, 8).

Відповідно до витягу протоколу засідання № 5 від 10.10.2007р. комісії з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, комісія дійшла висновку про можливість призначення позивачу одноразової грошової допомоги в разі інвалідності внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, на підставі довідки МСЕК ЛВА-1 № 311589 від 22.11.2006р. у розмірі 48 місячного грошового забезпечення в сумі 47980 грн. 80 коп. (а.с.11).

На підставі наказу Територіального Західного контрольно-ревізійного управління № 44 від 10.12.2007р. полковнику ОСОБА_2 виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 47980 грн. 80 коп. відповідно до постанови КМ України № 284 від 21.02.2007р. (а.с.12).

Також позивач є інвалідом ІІІ групи, через що на нього поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни (а.с.9).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що грошова допомога виплачується, виходячи з розміру грошового забезпечення (заробітку); частина 2 і 4 ст.9 цього Закону визначено виплати, які включаються до складу грошового забезпечення військовослужбовців; вказані положення закону мають вищу силу, ніж постанова КМ України № 284 від 21.02.2007р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», через що у розглядуваній ситуації належить застосовувати саме норми закону.

За таких обставин ОСОБА_1 оборони України не врахувало при визначенні грошового забезпечення позивачу всіх його складових, що передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому неправомірно визначило розмір грошової допомоги.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

          Відповідно до ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

          Згідно з ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України.

          Відповідно до п.п.2 і 3 постанови КМ України № 284 від 21.02.2007р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році»одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 48-місячного грошового забезпечення інвалідам III групи.

Розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100-відсоткової надбавки, передбаченої Указами Президента України № 925 від 10.04.1996р. та № 173 від 23.02.2002р. і постановою КМ України № 829 від 22.05.2000р.) за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на день втрати працездатності, а особа, звільнена з військової служби, - на день звільнення.

У разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, її виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

          З урахуванням наведеного слідує, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України.

          На виконання вимог Закону прийнято постанову КМ України № 284 від 21.02.2007р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році».

          Наведена постанова визначає порядок призначення і виплати, розміри вищевказаної допомоги, а також визначає порядок обчислення цієї допомоги; при цьому остання будь-яким чином не звужує прав позивача.

          За таких обставин відповідач правомірно користувався при призначенні допомоги позивачу положеннями постанови КМ України № 284 від 21.02.2007р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», а відтак обґрунтовано визначив розмір одноразової грошової допомоги позивача в розмірі 47980 грн. 80 коп.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби призначена і виплачена позивачу в установленому законодавством розмірі, через що підстави для проведення перерахунку і виплати невиплаченої суми одноразової грошової допомоги є відсутніми.

Звідси, заявлений позов про визнання актів індивідуальної дії протиправними, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 оборони України задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 оборони України, Львівського обласного військового комісаріату про визнання актів індивідуальної дії протиправними, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги, - відмовити.

          Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України –з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Шавель Р.М.

Судді Ліщинський А.М. , Нос С.П.

< Текст >