ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2010 р. Справа № 63353/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Шавеля Р.М.
Суддів Носа С.П. , Каралюса В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської обл. від 28.04.2009р. у адміністративній справі за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
15.04.2009р. позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися до суду із позовами, в яких просили відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 09.07.2007р. до 31.12.2008р.; зобов’язати відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. нарахувати на їхню користь недоплачену їм як дітям війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007р. до 31.12.2008р. в загальному розмірі 2243 грн. 40 коп. кожному (а.с.2-20, 29-59).
Також 15.04.2009р. позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом, в якому просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.12.2007р.; зобов’язати відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в загальному розмірі 3891 грн. 90 коп. і на цю суму донарахувати 20 відсотків надбавки відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с.22-27).
Згідно ухвали суду від 16.04.2009р. вищевказані позови об’єднані в одне провадження для спільного розгляду і вирішення (а.с.60).
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської обл. від 28.04.2009р. заявлені позови задоволено частково, зобов’язано відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. провести нарахування та виплату позивачам з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. включно, з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. включно підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.63-65).
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл., який покликаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог (а.с.67-69).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому будь-які порушення зі сторони відповідача (Пенсійний фонд України здійснює керівництво солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) є відсутніми.
Судом не взято до уваги заперечення відповідача щодо невизначення законодавством поняття мінімальної пенсії за віком як розрахункової величини для підвищення пенсії дітям війни. Встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може застосовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги невизначеність відповідним нормативно-правовим актом механізму розрахунку підвищення до пенсії, підстави для задоволення позовних вимог є відсутніми.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачі належать до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому вони мають право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії.
Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнав неконституційними відповідно положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії позивачам із врахуванням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. є незаконною.
Також згідно вимог ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»позивачами не пропущені строки звернення до суду із розглядуваними позовами.
Між тим, на думку колегії суддів, вірно вирішивши справу по суті, суд першої інстанції допустив помилкове застосування вимог матеріального закону, що стверджується наступним.
Безспірно встановлено, що позивачі ОСОБА_2, 01.11.1941р.н., ОСОБА_3, 11.07.1938р.н., ОСОБА_5, 04.05.1929р.н., ОСОБА_7, 28.06.1939р.н., ОСОБА_8, 24.11.1944р.н., ОСОБА_9, 10.05.1945р.н., ОСОБА_10, 15.09.1944р.н.. ОСОБА_11, 24.05.1939р.н., ОСОБА_12, 28.07.1944р.н., ОСОБА_6, 24.10.1930р.н., є дітьми війни (а.с.3, 5, 8, 10, 18, 20, 24, 25, 27, 30, 32, 35, 37, 40, 42, 46, 48, 51, 53, 56, 58), та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мали право на отримання підвищення виплачуваної їм відповідачем пенсії за віком.
Позивачі перебувають на обліку в ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл., протягом 2006-2007 років їм виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни; відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»позивачі отримували упродовж 2008 року підвищення до пенсії в розмірі, визначеному п.41 розділу ІІ вищевказаного Закону.
Також позивач ОСОБА_4, 10.05.1936р.н., є дитиною війни та інвалідом ІІ групи (а.с.13, 15), та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії за віком.
Вказаний позивач перебуває на обліку в ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл., починаючи з 01.01.2007р., вона отримувала пенсію за віком із доплатою як дитині війни у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни; відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»позивач була одержувачем упродовж 2008 року підвищення до пенсії в розмірі, визначеному п.41 розділу ІІ вищевказаного Закону.
Окрім цього, позивач ОСОБА_6 проживає на території гірського населеного пункту, через що на нього поширюються гарантії та пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с.25).
Положеннями п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до Закону України від 19.01.2006р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»п.17 ст.77 цього Закону був виключений, з одночасним викладенням ст.110 цього Закону в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Положення ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Оскільки чинним законодавством не було визначено порядку нарахування і виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в окремих його частинах, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо розглядуваного підвищення до пенсії за 2006 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була відновлена з 09.07.2007р., позивачам протягом 2007 року не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону в повному розмірі, тому колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог щодо зобов’язання провести нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Відповідно до п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2008р., ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була викладена у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі 1-28/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»; останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008р., з 01.01.2008р. позивачам виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно діючого на той час законодавства, тому колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії за віком як дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком кожному з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
За таких обставин позивач ОСОБА_6, будучи особою, яка одержала статус особи, що проживає на території гірського населеного пункту, має право на виплату спірного підвищення до пенсії, з одночасним його збільшенням на 20 відсотків.
Також колегія суддів зазначає про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.100 КАС України (в редакції, яка діяла на час вирішення спору судом першої інстанції), оскільки згідно матеріалів справи представники відповідача участі в судовому засіданні не приймали, відповідні клопотання не заявляли і до суду такі не скеровували.
У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачів здійснює Пенсійний фонд України в особі ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл., а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачів у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»розмірі за спірні періоди колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Щодо покликань апелянта на фінансування підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України, то колегія суддів враховує вимоги ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої установлено, що у разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Звідси, у разі недостатності бюджетних коштів для покриття спірного підвищення до пенсії, витрати на ці виплати покриваються за рахунок Пенсійного фонду України, який несе обов’язок по їх виплаті.
Твердження апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, при цьому належить визнати бездіяльність ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. щодо нездійснення нарахування та виплати на користь позивачів підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправною; зобов’язати пенсійний орган провести нарахування і виплату на користь:
* позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та проведених виплат за вказані періоди;
* позивача ОСОБА_6 - підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та проведених виплат за вказані періоди, з одночасним його збільшенням на 20 відсотків відповідно до вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
В задоволенні решти заявлених вищевказаними позивачами вимог слід відмовити; при цьому у порядку ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивачів (окрім ОСОБА_4, яка в силу приписів закону звільнена від сплати судового збору) понесені судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору кожному.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм матеріального права, через що оскаржувану постанову слід змінити.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. задоволити частково.
Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської обл. від 28.04.2009р. змінити.
Позови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 задоволити частково.
Визнати бездіяльність ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. щодо нездійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправною.
Зобов’язати ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської обл. провести нарахування і виплату на користь:
* ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та проведених виплат за вказані періоди;
* ОСОБА_6 - підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно, з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та проведених виплат за вказані періоди, з одночасним його збільшенням на 20 відсотків відповідно до вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 понесені судові витрати у розмірі 01 (один) грн. 70 коп. сплаченого судового збору кожному.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Шавель Р.М.
Судді Нос С.П. , Каралюс В.М.
< Текст >