ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 р. Справа № 40777/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Олендера І.Я.,

суддів – Каралюса В.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 червня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Володимірни до Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення недоплаченої грошової допомоги, -

ВСТАНОВИЛА :

В травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня 2007 року по квітень 2009 року в сумі 2829, 19 грн., зазначивши, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 01.01.1993 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), їй як матері малолітньої дитини, що здійснює догляд за дитиною, повинна надаватися допомога в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом, але виплати проводились не в повному обсязі.

Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області провести ОСОБА_1 виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою, Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального та процесуального права. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено відповідний обсяг видатків на здійснення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відтак дії управління щодо нарахування такої допомоги, є правомірними, та виплачені позивачу у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим на момент відповідних виплат законодавством України.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір’ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є непрацюючою, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, яке здійснює нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно Конституції України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року N 2017-III, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

У відповідності до ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач протягом липня-грудня 2007 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», що підтверджується довідкою відповідача № 955 від 02.04.2009 року (а.с. 4).

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року – 434 грн., з 1 квітня 2007 року – 463 грн., з 1 жовтня 2007 року – 470 грн. Отже, позивачу слід провести перерахунок та виплатити допомогу в розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Відповідно до частини 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно з урахуванням виплачених позивачу сум, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.1 ч. 1 ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 червня 2009 року в справі № 2а-1658/09 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.