ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 р. Справа № 65775/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Богаченка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб Тисменицького РВ УМВС України, третя особа – ОСОБА_2 про визнання недійсною реєстрації за місцем проживання та зобов’язання до вчинення дій,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 19.05.2008 року звернулася в суд з адміністративним позовом до відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб Тисменицького РВ УМВС України, третя особа – ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсною реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_2 та зобов'язати до вчинення дій по зняттю ОСОБА_2 з реєстрації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що для адміністративної юрисдикції насамперед потрібно, щоб однією зі сторін спору був суб'єкт владних повноважень. Відповідно до п.7 ст.3 КАС України це «орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень» до категорії яких і відноситься відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Тисменицького РВ УМВС.

Твердження суду про те спір не є публічно - правовим є також хибним оскільки публічно-правові відносини — це відносини, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень щодо здійснення ним своїх владних функцій та повноважень. В даному випадку суть спору полягає не в захисті права власності, а в визнанні недійсною реєстрації.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін з таких підстав.

Згідно ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з ч.1 цієї статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що спір у даній справі стосується права власності на будинок і фактично виник у позивача з третьою особою по справі.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин (п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України).

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку це виключає можливість вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Також, згідно ч.2 ст.157 КАСУ, судом першої інстанції вірно роз’яснено позивачу, що відповідно до вимог ст.15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, а також з інших правовідносин розглядаються в порядку цивільного судочинства. Тому розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 199 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року у справі №2а-3955/08 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій, С.І. Богаченко