ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 р. Справа № 40308/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2009 року у справі за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області про зобов'язання провести нарахування недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, -
ВСТАНОВИЛА
У квітні 2009 року позивачі звернулися до суду з позовами про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн. та зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в подальшому при нарахуванні пенсії. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав стало відомо із преси.
Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2009 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо невиплати позивачам підвищення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправними та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7 підвищення до пенсій за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням виплачених у 2008 році сум, відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на неправильне застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивачі є дітьми війни, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
Судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено. Таким чином, позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню з 09.07 по 31 грудня.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено. Таким чином, позовні вимоги за 2008 рік підлягають задоволенню з 22.05 по 31 грудня.
Судом першої інстанції визнано дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_4 та ОСОБА_8 підвищення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправними, проте не зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії цим позивачам за періоди 09.07-31.12.2007 та 22.05-31.12.2008 року.
Неврахування наведеного судом першої інстанції є підставою для скасування постанови.
Водночас відмова у задоволенні позову за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року у межах цих років є обґрунтованою, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.
Судом правильно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити проведення виплати перерахованої пенсії у подальшому, оскільки така не стосується спірних відносин, а носить перспективний, на думку позивачів - ймовірний протиправний характер поведінки відповідача у відносинах із позивачами, у яких право останніх не є порушеним, а тому таке право відповідно до частини 1 статті 2 КАС України судовому захисту не підлягає.
Відмова у задоволенні позову у частині зобов’язання відповідача стягнути конкретні суми спірних виплат є правильною, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачі мають право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов’язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.
Керуючись статтями 195, 197 ч. 1 п. 2, ст.ст. 198, 202 п.4, 205 ч. 2, ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області задовольнити частково, постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2009 року справі № 2-а-188/10/09– скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підвищення до пенсії за періоди 09.07-31.12.2007 року і 22.05-31.12.2008 року та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачам підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за вказані періоди, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: М.А. Пліш
ОСОБА_9