ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 р. Справа № 72668/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                         Онишкевича Т.В.,

суддів                                                             Сапіги В.П., Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання                      Стецків І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокурора Рівненського району Рівненської області на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2008 ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконним рішення Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі – Новоукраїнська сільська рада) № 134 від 15.07.2008 року та зобов’язати відповідача надати дозвіл на реконструкцію належного їй на праві власності громадського будинку (старої контори), що на вул. Приходька, 105 в с. Нова Українка, у житловий будинок.

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2009 року вказаний позов повністю задоволено.

Зазначене судове рішення в апеляційному порядку оскаржено заінтересованою особою ОСОБА_1 та прокурором Рівненського району Рівненської області, які у поданих апеляційних скаргах просять постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2009 року скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неврахування істотних обставин справи. Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що Новоукраїнська сільська рада правомірно відмовила позивачці у наданні дозволу на реконструкції приміщення старої контори у житловий будинок, оскільки вона знаходиться у санітарній зоні розташованого поруч виробничого приміщення по виготовленню меблів, належного на праві власності ОСОБА_1 Розміщення у такій зоні житлового будинку внаслідок проведення ОСОБА_2 реконструкції громадської будівлі грубо суперечитиме санітарним і будівельним нормам та по суті унеможливить продовження вказаного виробництва. Просять врахувати, що позивачка здійснила переобладнання нежитлового приміщення у житлове самочинно, без отримання необхідних погоджень і висновків санітарно-епідеміологічної служби, а також те, що це переобладнання мало місце вже після видання у 2006 році ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на дільницю по виготовленню меблів.

Представники апелянтів у ході апеляційного розгляду підтримали вимоги, викладені у апеляційних скаргах, просять їх задовольнити.

Представники позивачки ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду заперечили вимоги апелянтів, просять залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає судовому розгляду у їх відсутності відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що у будівлі старої контори, починаючи з 1980 року, постійно проживають та зареєстровані сім’ї, це приміщення з дозволу сільської ради переобладнувалось під житлове і вже після цього у розташованому поруч громадському будинку було організовано виробниче приміщення. Рішенням Новоукраїнської сільської ради № 134 від 15.07.2008 року порушуються права та інтереси позивачки, а тому визнається судом незаконним з відповідними правовими наслідками.

Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Встановлено, що згідно із рішенням третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 12.07.2007 року за ОСОБА_2 визнано право власності на будівлю старої контори, що знаходиться на вул. Приходька, 105 в с. Нова Українка Рівненського району Рівненської області. Право приватної власності позивачки на це приміщення зареєстроване у КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» та підтверджується витягом з Реєстру прав власників на нерухоме майно № 18008043 від 06.03.2008 року (а.с. 5).

У липні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Новоукраїнської сільської ради із заявою про надання дозволу на реконструкцію зазначеної будівлі під житловий будинок, рішенням якої за № 134 від 15.07.2008 року у наданні такого дозволу позивачці відмовлено з тих підстав, що дане приміщення знаходиться у санітарній зоні виробничого приміщення.

Перевіряючи законність вказаного рішення відповідача, колегія суддів виходить із таких міркувань.

Згідно із п. 2.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (далі – Правила), затверджених наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року, обов’язковому погодженню з органами, установами та закладами санепідслужби підлягають, зокрема, проекти окремих будівель та споруд.

Натомість позивачкою ОСОБА_2 погодженого у встановленому порядку робочого проекту реконструкції будівлі старої контори у житловий будинок як при зверненні до Новоукраїнської сільської ради, так і у ході судового розгляду справи не представлено.

Разом із тим, беззаперечним, на думку колегії суддів, є факт розташування належного позивачці нежитлового приміщення у санітарно-захисній зоні дільниці по виготовленню меблів, що на вул. Приходька, 97 в с. Нова Українка, розміщення у якій житлових будинків відповідно до 5.10 Правил не допускається.

Згідно із положеннями ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що Новоукраїнська сільська рада, відмовивши ОСОБА_2 у наданні згоди на реконструкцію приміщення старої контори у житловий будинок, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення вимог позивачки немає.

Покликання суду першої інстанції на те, що реконструкція даної будівлі у житлове приміщення відбулася раніше створення по сусідству виробничого приміщення повністю спростовується наданими апелянтами доказами, з яких вбачається, що дільниця по виготовленню меблів по вул. Приходька, 97 в с. Нова Українка прийнята в експлуатацію державною технічною комісією 30.01.2005 року та зареєстрована як власність ОСОБА_1 у липні 2006 року (а.с. 29-32), тобто значно швидше часу набуття позивачкою ОСОБА_2 права власності на будівлю старої контори по вул. Приходька, 105 у цьому ж селі.

Крім того, на думку колегії суддів, не може прийматися до уваги підтримане судом першої інстанції покликання позивачки на здійснення за власні кошти переобладнання зазначеного приміщення у житлове, оскільки таке переобладнання проведене самовільно, без погодження проектної документації та отримання у встановленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокурора Рівненського району Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2009 року у справі № 2а-34/09 скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 28 жовтня 2010 року.

Головуючий суддя           Т.В.Онишкевич

Судді           В.П.Сапіга

           ОСОБА_3