ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 р. Справа № 14088/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Богаченка С.І.,

при секретарі судового засідання Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 8 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 07.10.2009 року звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, в якому просить зобов’язати нарахувати та виплатити недоплачену пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю передбачені ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з жовтня 2006 року.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 8 грудня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії протиправними, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок та виплату позивачу основної пенсії інвалідам та додаткової за період з 07.10.2008 року відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 підпункти 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Також позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а тому задоволені вимоги позивача щодо пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю є підставними та обґрунтованими.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова просить постанову Сихівського районного суду м. Львова від 8 грудня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю визначається Кабінетом Міністрів України. Твердження щодо застосування як базової величини для перерахунку пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – мінімальної пенсії за віком ґрунтується на помилковому твердженні норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини. Вказує, що згідно ч.4 ст.54 Закону порядок обчислення пенсії за даною нормою визначається КМУ.

Питання обчислення розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності до Закону, регулюється постановами уряду, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до положень закону України про Державний бюджет України.

Також при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Сихівського районного суду м. Львова від 8 грудня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі і у відповідності до неї, норми Конституції являються нормами прямої дії.

Згідно ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, таким чином виплата пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю повинна проводитись відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги управління підтримав та просить її задовольнити, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Позивач в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити, а апеляційну скаргу управління залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно копій посвідчення та вкладки /а.с.5/ є особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи першої категорії (учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), згідно копії довідки /а.с.8/ інвалідом другої групи.

Листом від 07.05.2009 року /а.с.7/ позивачу відмовлено у встановленні розміру пенсії, зазначеному в ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч.1 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по другій групі інвалідності – вісім мінімальних пенсій за віком.

Особам, віднесеним до категорії 1, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам другої групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 підпункти 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, якими статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п.п.5, 6 резолютивної частини вищенаведеного рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

На думку колегії суддів при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.22 Конституції України).

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над нормативними актами Кабінету Міністрів України колегія суддів вважає, що застосування відповідачем положень постанов Кабінету Міністрів України є безпідставним, а тому пенсія позивача має нараховуватися відповідно до положень ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відносно заперечень відповідача щодо неправильного застосування положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч.3 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Відповідно до п.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ст.99 КАС України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інще, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку, то судом першої інстанції дану норму застосовано вірно.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, а тому постанову Сихівського районного суду м. Львова від 8 грудня 2009 року слід залишити без змін.

Колегія суддів також, вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати наведених вище виплат.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 8 грудня 2009 року у справі №2а-1322/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій, С.І Богаченко

Ухвала у повному обсязі складена 19.10.2010 року.